над миші норою схилився
й розказував про пісні не можна яких співати:
"це як стояти під першим громом і у долоні ховатися
це як дивитись на сонце й повік не мати
той говорив до мене згадати кого бояться
той говорив що тіні навіть своєї бачити не дозволяє
каже: обмовишся — дикою птахою
я тебе оберну
зробишся тим що можна лише почути"
деревом стала наступного літа нора
й пугач наляканий поміж листя тулився
тільки надвечір ім'я того промовляв
що тіні своєї побачити не дозволив
