[антифони]
І
для нас богородиця уночі плаче над кропивою для нас це
для тих що вийдуть босоніж і скажуть:
не жалить
ІІ
станемо перед іншим мовимо: ти святий
тільки для тебе неба лице погідним стає
кожна пісня що ми заспіваємо виявиться про тебе
ІІІ
праведники нам мову вкладають в уста
щоб як мовчати було прокинувшись на світанні
кожен щоб знав: від сходу лице відвертаємо
щоб ненароком господа не побачити
ІV
станемо перед іншим мовимо: все тобі
вимовлене і промовчане
зотліле й проросле
бери ж тепер що захочеш
наше життя — найменше чого
віддати не пожалкуємо
