я принесу тобі срібний вінець мовчання
я принесу багряні хмари на заході —
справді їх візьмеш? справді залишиш назавжди?
заквітчуєшся
вибираючи листя — котре золотіше —
подих у тебе тремкий мов відліт журавля
він має стільки імен що справжнього не пам'ятає
мабуть воно
прибилось тобі до рук мов синиця
із вивихнутим крилом
тепло ось-ось повернеться:
з-поміж мовчань воно вже знайшло своє —
щоразу інакшає
елевсинська містерія тиші
щоразу інша безмовність означує
прихід і відхід
