це мав би бути сонет але
слова не вмістились в обойму рядків
бо були
не того калібру
сонет мав бути про те
що ми розділили помаранчу часу навпіл
і мені думалося
що моя половина краща
втім на наших долонях горять
однакові стигми квітня
ми однаково намагаємось гідно знести їх
щоб не зганьбитися перед тими хто навіть не знає про нас
я уявляю як ми сидимо одне проти одного
їмо кислу помаранчу й не морщимося
//зеров — 132//
