сонце так само сумує за відчуттям
спокійного засинання:
тепер голова заледве торкнеться подушки обрію
аж ось треба знову сходити
вчора грім зглянувся і пройшов навшпиньки
понад людьми які звикли
засинати і прокидатись зі сціпленими зубами
адже не можна бути байдужим до тих
хто дізнався що досвід уміє
бути занадто просторим мов одяг з чужого плеча
і хто виявив що немає вже
іншого вибору — тільки вирости
