Лист #13: де я ще й працюю, і розповідаю про це (ч. 1) Погов | Нікому не кажи

Лист #13: де я ще й працюю, і розповідаю про це (ч. 1)

Поговоримо про бентежне – роботу. Може здатись, що я тільки готую, наряджаюсь та пишу тексти, але в перервах я працюю.

“Кріс, як стати проджект-менеджером” певно найпопулярніше питання в моєму інстаграмі, що посуває з топчарту питання про туфлі й сукні.

Коли багато дівчат стояли в черзі за професією маркетолога і мріяли про соціальні мережі, вашу мать відволікло від схожої черги планування. Передісторію в студію.

На останньому курсі бакалавра у Франції я потрапила на тримісячний курс управління проєктами. Вів його найчарівніший француз-гей років 45-и, Мсьє Бертран. Про діаграми Ганта він щебетав годинами й, здається, був у них закоханий. Раптово закохалась і я. Так на вступі до магістратури я вже знала, що мій шлях невідворотно лежить у проєктний менеджмент.

На магістратурі мені здалося, що я потрапила в пекло. Мій декан, найважливіша людина в житті кожного магістра, розмовляв виключно на мові вископарного сарказму, який навіть за декілька років зрозуміти мені так і не вдалося. Він постійно вправлявся у своїй навичці попускати студентів, я його відверто боялась. Але після того, як він підкинув мені вакансію у французькому Google та допоміг з блискучим рекомендаційним листом, я побачила в ньому проблиски турботи та віру. Після того, як я пройшла 5 співбесід і була прийнята на строковий контракт, сталася відлига. Мсьє Норбер – мій професійний хрещений батько.

Тут треба ще надати нагальне самій освітній програмі: в університеті я вчилась базі писати технічні завдання та user story, планувати, спілкуватись з клієнтами, вивчала цикли розробки й таке інше. Мій диплом був заточений на IT сферу, так. Французька державна освіта неочікувано дала супер поштовх моїй кар’єрі.

Тож пункт перший. В мене некласичний за мірками України кар’єрний шлях, бо моя профільна вища освіта – управління IT-проєктами та інноваціями. Я не проходила курси “як стати проджект менеджером з нуля”, я вчилась для цього два роки та стажувалась у французьких IT-компаніях.

Чи можна стати проджект менеджером, не маючи профільної вищої освіти? В Україні, наскільки я знаю, не існує університетської освіти саме під практичне управління проєктами, тим паче в IT. Щось схоже – або нафталін, або теоретичний непотріб. Одначе проєктні менеджери якось з’являються на ринку. Тож, звісно, можна.

З чого краще починати в цій сфері, якщо немає профільної вищої освіти. Книги, курси, екзамени, практика? Почніть із сакрального: а чи потрібно воно вам. Проєктний менеджер – не сама вдячна, але достатньо вибаглива професія.

Хто такий PM? Для мене, це:

- шеф оркестру: людина, що тримає у полі зору одночасно багато команд, напрямків та питань;
- "говорящая голова": постійно щось вирішує, вимагає, штовхає, допомагає закривати питання, домагається прийняття рішень та інформації;
- емпат

Якщо ви думаєте, що працюючи PM-ом, ви будете здебільшого медитативно планувати задачі та людино-години, це не так.

На етапі, коли все це вас не лякає, а приваблює, вступають книги, курси, практика, менторинг. Курси краще обирати більш фундаментальні, хоча б на декілька місяців + викладач-практик. Порекомендувати щось не можу.

Як дійти до позиції PM? Я починала з ролі IT-консультанта в компанії, яка продавала логістичні софти. Романтика. Потім функціональний та бізнес-аналітик в Мішлені, каталась по європейських заводах та складах і допомагала впроваджувати складські IT рішення. Мій досвід роботи з такою категорією людей, як вантажники, вартий книги У Києві я нарешті вийшла на координатора проєктів і, згодом, менеджера. Шлях довгий, але багатогранний.

Класичним варіантом в Україні для PM є шлях від інших суміжних професій: розробники, тестувальники, аналітики. По суті, саме так напрацьовується досвід у технічній сфері, який дуже допомагає у РМ-ських справах надалі + 360-градусне бачення того, хто і що відбувається довкола на проєкт.