“Пой, даже если не знаешь слов” Бьянка Мараис 9-річна біла д | Фільм поганий - читай книжку

“Пой, даже если не знаешь слов”
Бьянка Мараис

9-річна біла дівчинка, батьків якої вбили бандити, і темношкіра хатня робітниця, яка годиться їй в бабусі. Південна Африка, 70-ті роки, період повного розділення чорних і білих – окремі райони, окремі бари, окремі туалети. Історія про дружбу (?) білої дівчинки і чорної жінки сталася в таких «декораціях».

Я зрозуміла, що люблю історію, якщо вивчаю її через художні книжки з реальним історичним контекстом. Хороші художні книжки. Так було з «Половина жёлтого солнца» Чімаманди Нгозі Адічі, «Бегущий за ветром» Халеда Хоссейні, «Рассечения Стоуна» Абрахама Вергезе і ще кількома книгами, яких зараз не згадаю. Ця стане з ними на одну поличку.

Темношкіра Б’юті має хорошу освіту і надзвичайну наполегливість. Її донька очолила повстання школярів і студентів проти низького рівня освіти, а потім зникла безвісти. Жінка приїхала, щоб відшукати доньку, але надії на це небагато.

Після загибелі батьків Робін залишається з тіткою-стюардесою, непоганою дамочкою, яка не була готова до появи дітей, бо життя таке різноманітне і без цього. Робін потрібна няня, яка б наглядала за нею, поки тітка літає у безкінечних рейсах. І цією нянею стає Б’юті.

Попри всі правила, які робили неможливим спільне життя білої дівчинки і чорної жінки, ці двоє опиняються в одному домі і стають найближчими людьми одна для одної. Стаються різні ситуації, які бувають, коли досі незнайомі дорослий і дитина починають жити разом. Робін «робить нерви», знайомить няню з уявною сестрою і змушує з нею рахуватися. Б’юті теж не покірна овечка і показує свій характер і досвід у вихованні дітей – у неї троє власних. Але врешті все налагоджується.

Сюжет не скажу, що якийсь незвичайний. Ізюминка книжки в тому, що вона про людей – різних, білих і чорних, добрих і жорстоких, сміливих, розумних і не дуже. Через їхні вчинки, проблеми і радощі розумієш, що це не просто історичні події з Вікіпедії, а реальні життя справжніх людей.

#ПойДажеЕслиНеЗнаешьСлов
#БьянкаМараис

Цитати:


Мою мать очень заботило чужое мнение, предполагалось, что оно должно заботить и меня.

Библию я укладываю последней. Черная кожаная обложка измучена за те бесконечные часы, что я баюкала книгу в руках.

Теперь-то я знаю, до каких размеров может раздуться любовь и какую великую боль она причиняет, когда ей некуда излиться.

Я не знала, что и как говорить в мире, где ненавидят людей, где на них нападают за то, что они не того цвета, говорят не на том языке, поклоняются не тому богу и любят не как положено; в мире, где общепринятым языком была ненависть, и кирпичи - единственными словами.

И иногда хорошие люди делают плохие вещи, а иногда плохие вещи - единственное, что люди умеют делать.

Черный, белый, гомосексуалист, гетеросексуал, христианин, еврей, англичанин, африканер, взрослый, ребенок, мужчина, женщина - мы собрались вместе, но все эти ярлыки перечеркивало слово, определявшее каждого, кто был в этой комнате. Друг.

Но мы столько времени проводим вместе, нам нравится одно и то же, и ты вечно указываешь мне, что делать. Это значит, что у нас отношения.

- А у вас какая любимая книга?
- О людях вроде меня книг не пишут.
- Печально. У каждого человека должна быть книга, в которой он бы узнал себя.