Тарас Шевченко має купу топових історій. На жаль, у школі нам | game of stories
Тарас Шевченко має купу топових історій. На жаль, у школі нам про це майже не говорили.
Що ж там було? Кріпацтво, страждання, думки про пригнічений народ, ще страждання, ще думки. Мудрий та старий Тарас серйозно дивився на нас з портретів на стінах. Давайте відверто, діти його бояться або не люблять. Бо знають максимально скучнe й не цікаву (для них) сторону Тараса.
Але ж про нього є що розповідати. Купа історій, що захоплюють, завжди були поруч з легендою.
Вже з дитинства стало зрозуміло, що думками Тарас точно не там, де треба було батькам прямо зараз. Він був абсолютно не придатним до хатньої роботи та сільського господарства. «Синові моєму Тарасу з мого хазяйства нічого не потрібно. З нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо», — казав Григорій Шевченко, тато майбутнього поета. Тому Тарас був єдиним з сім’ї, кого у 8 років віддали до дяківської школи.
В тій школі він зустрів дяка, який дуже любив хильнути чарочку, або дві-три-чотири. Одного разу Тарас побачив як той напився, заснув, і малий вирішив відшмагати його. Після чого втік.
Шевченко взагалі селф-мейд. Зробив себе повністю сам, завдяки навчанню й праці. Коли він почав гарно заробляти (малював заможних людей за солідні гонорари), то дуже швидко витрачав гроші. Гуляв, випивав, купував друзям і родичам коштовні подарунки.
Отримавши свободу, Тарас дійсно нею насолоджувався: крім тусовок, були карти й борделі. Але казати, що він був алкоголіком чи вів якийсь жахливий образ життя не можна, просто іноді випивав, як багато хто з інтелігенції. Той же Гемінґвей побудував собі на цьому особистість в очах багатьох людей, однак про Шевченка ми такого чомусь майже не говоримо.
Загалом, про Тараса Шевченка є багато класних і цікавих історій, які хочеться почитати/побачити/послухати. І було б дуже класно, якби ці історії частіше розповідали, а не лише повторювали одне й те саме про страждання та тяжку долю Кобзаря.
Гарні історії повинні бути розказані.
game of stories
