game of stories

2023-03-13 20:02:22 ​Як написати гарну історію: 9 порад від Аарона Соркіна

Зібрав добірку корисних порад від одного з головних сценаристів сучасності Аарона Соркіна, який зробив серіал Newsroom, написав сценарії до фільмів «Стів Джобс» і «Соціальна мережа»:

Зосередьтеся на розвитку сильного наміру та перешкод у своїй історії. Це допоможе вам створити необхідну напругу для утримання уваги аудиторії.

Щоб ваша історія була переконливою та правдоподібною, переконайтеся, що ставки в житті персонажа високі, невідкладні та правдоподібні.

Характери персонажів визначаються тим, як вони долають перешкоди, що виникають на їхньому шляху.

Не пишіть непотрібні біографії персонажів. Просто зосередьтеся на їхніх намірах, перешкодах та конфлікті, який це створює.

Вам треба вірити у погляди антигероїв, щоб було легше ідентифікувати себе з цими персонажами і зробити їх справжніми лиходіями.

Як творець ви можете бачити всю історію повністю, але ви повинні пам'ятати, що ваша аудиторія цього не побачить, тому постарайтеся не заплутати її. Ви повинні переконатися, що наміри та перешкоди між головними героями правильно та органічно виглядають у сцені.

Намагайтеся здивувати аудиторію несподіваними поворотами. Далеко не завжди прагнення до очевидного є найкращим рішенням.

Будьте впевнені у своїй історії. Це ключ до того, щоб писати переконливо.

Найголовніше: пишіть те, що вам подобається, і пишіть так, як робите це саме ви.

А ось тут я розповідав про те, як Соркін пише діалоги.

game of stories Відкрити / Коментувати

2023-03-10 17:04:00 ​Як успішно завершити історію: на прикладі фільму «Ла-Ла Ленд»

Відразу перепрошую за спойлери, якщо ви не дивились фільм і боїтесь дізнатися, чим все закінчилось — краще поки не читайте. А перегляньте це топове кіно й поверніться згодом до цього поста.

Отже. Фінал стрічки Дам’єна Шазелла водночас вдовільняє глядачів і підриває жагу все контролювати. У романтичній комедії ми стежимо за двома протагоністами: одна відчайдушно прагне стати відомою акторкою, а другий — джазовим музикантом.

Коли ж постає ключове драматичне питання, вони обирають не одне одного, а втілення своїх амбіцій. Тому у фіналі стрічки ми спостерігаємо за тим, як здійснюються їхні мрії. З одного боку ми щасливі за них, але з іншого — нам прикро, що вони вже не разом і втратили одне одного.

Такий фінал вважається успішним, адже історія дала рішучу відповідь на драматичне питання. Ми знаємо, хто герої насправді й на що вони здатні заради власних амбіцій.

«Ми залишаємося в атмосфері тягучої гіркувато-солодкої жаги. Герої і здобули контроль, і водночас втратити його», — пише британський журналіст Вілл Сторр.

game of stories Відкрити / Коментувати

2023-03-10 12:59:14 ​Тарас Шевченко має купу топових історій. На жаль, у школі нам про це майже не говорили.

Що ж там було? Кріпацтво, страждання, думки про пригнічений народ, ще страждання, ще думки. Мудрий та старий Тарас серйозно дивився на нас з портретів на стінах. Давайте відверто, діти його бояться або не люблять. Бо знають максимально скучнe й не цікаву (для них) сторону Тараса.

Але ж про нього є що розповідати. Купа історій, що захоплюють, завжди були поруч з легендою.

Вже з дитинства стало зрозуміло, що думками Тарас точно не там, де треба було батькам прямо зараз. Він був абсолютно не придатним до хатньої роботи та сільського господарства. «Синові моєму Тарасу з мого хазяйства нічого не потрібно. З нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо», — казав Григорій Шевченко, тато майбутнього поета. Тому Тарас був єдиним з сім’ї, кого у 8 років віддали до дяківської школи.

В тій школі він зустрів дяка, який дуже любив хильнути чарочку, або дві-три-чотири. Одного разу Тарас побачив як той напився, заснув, і малий вирішив відшмагати його. Після чого втік.

Шевченко взагалі селф-мейд. Зробив себе повністю сам, завдяки навчанню й праці. Коли він почав гарно заробляти (малював заможних людей за солідні гонорари), то дуже швидко витрачав гроші. Гуляв, випивав, купував друзям і родичам коштовні подарунки.

Отримавши свободу, Тарас дійсно нею насолоджувався: крім тусовок, були карти й борделі. Але казати, що він був алкоголіком чи вів якийсь жахливий образ життя не можна, просто іноді випивав, як багато хто з інтелігенції. Той же Гемінґвей побудував собі на цьому особистість в очах багатьох людей, однак про Шевченка ми такого чомусь майже не говоримо.

Загалом, про Тараса Шевченка є багато класних і цікавих історій, які хочеться почитати/побачити/послухати. І було б дуже класно, якби ці історії частіше розповідали, а не лише повторювали одне й те саме про страждання та тяжку долю Кобзаря.

Гарні історії повинні бути розказані.

game of stories Відкрити / Коментувати

2023-03-08 20:29:23 ​Як створювати цікаві історії для жіночих персонажів

Ось тут я розібрав погані та банальні кліше під час написання жіночих персонажів. Тепер кілька порад щодо того, як зробить героїнь цікавими та справжніми:

Вона активна, а не пасивна. Незалежно від того, яка у неї роль в історії, щоб бути активною, вона повинна мати чітку особистість. Не створюйте нейтральних, м'яких жінок, якщо цього не вимагає ваш сюжет. Вони повинні мати власну думку, адже це не аксесуари для чоловіків.

Передісторія та мотивація. Вашій героїні потрібне щось, що рухатиме її історію — але не робіть це чоловіком. Слова та вчинки героїні мають бути написані не з наміром розвивати інтригу чоловіка, а її власним. Не жертвуйте розвитком героїні заради чоловічих персонажів. Подумайте, які цілі вона має. Відповіді на запитання звідки вона та звідки з’явились її бажання допоможуть створити незалежну арку саме для неї.

Сильні сторони. Хороша героїня матиме сильні сторони. Це не означає, що вона повинна бути фізично сильною. У вашої персонажки є багато інших переваг: розум, харизма, інтуїція. Сильні сторони, яких читачі фізично не бачать, є одними з найкращих, тому що вони можуть бути несподіваними. Ще одна порада: не давайте їй одну силу — дайте багато.

Недоліки. Вади важливі, тому що вони роблять людей людьми. Недоліки можуть бути зовнішніми й внутрішніми. Виберіть недоліки, з якими читачі можуть ідентифікувати себе, щоб вони могли побачити себе в цій героїні.

Емоції це не весь її характер. Жінок часто пишуть як надмірно емоційних — надто сумних, надто щасливих, надто злих, надто одержимих. Не створюйте для неї занадто багато емоцій і не створюйте враження, що почуття — це негативна риса характеру. Адже емоції — це нормально.

Зовнішній вигляд не настільки важливий. Деякі жіночі персонажі настільки сексуалізовані, що будь-які інші їхні характеристики, такі як інтелект чи сила, вже не мають значення. Про деяких жінок пишуть, що вони настільки недбалі щодо власної зовнішності, що стають об’єктом жартів або називають їх потворними. Важливо описати зовнішність свого персонажа, щоб читачі могли її уявити, але намагайтеся не робити зовнішність тим, що проявляє особистість героїні.

Супутниці. Так, це не завжди обов’язково, однак наявність супутниць може допомогти встановити реалістичну динаміку стосунків для героїні. У вашій історії ніколи не повинен бути лише один жіночий персонаж, зазвичай це скучно й не цікаво.

game of stories Відкрити / Коментувати

2023-03-08 20:27:12 ​Як не треба писати жіночих персонажів

Десятки й сотні років жіночі персонажі в різних історіях, частіше за все, були банальними й не цікавими. Автори ставили акцент на чоловіках, а жінок використовували лише як гарний атрибут чи омріяний трофей.

На щастя, ця ситуація змінюється й ми все частіше бачимо цікавих жіночих персонажів, за розвитком яких хочеться спостерігати. Сьогодні поговоримо як раз про це, але спочатку кілька порад, як не треба писати жіночих персонажів:

Уникайте банальних кліше та стереотипів. Ось образи героїнь, які вже давно не цікаві:

Дівчина «чиста квітка». Банальність, яка набридла. Це молода дівчина, надто невинна для великого, поганого світу, у якому вона опинилася. Героїня повністю залежна від чоловіків.

Чудова, бездоганна дівчина. У неї чиста шкіра та блискуче пружне волосся. Вона завжди одягнена так, щоб справляти гарне враження. Дівчата хочуть бути нею, а хлопці — з нею. Вона ідеальна — за винятком того, що вона не має жодного уявлення про те, наскільки вона насправді гарна, доки їй це не покаже чоловічий персонаж.

Приваблива і спокуслива. Вона повна протилежність чистій, невинній квітці — вона зруйнує твоє життя. Вона використовує свій шарм, щоб обертати чоловіків навколо пальця, заманюючи їх у потенційну небезпеку. Навколо цієї персонажки панує таємничість. Вона виглядає сильною та могутньою, але її історія глибоко переплітається з історіями чоловічих персонажів. Вона рідко існує незалежно від чоловіків.

Безсердечна та беземоційна. У минулому її обпікали забагато разів, і вона більше не дозволить собі бути вразливою. Вона цілеспрямовано самотня — їй ніхто і ніщо не потрібен. Тобто вона не покладається ні на кого іншого, поки не з’явиться містер Правильний чоловік. Спойлер: майже завжди є чоловічий персонаж, якому вдається зруйнувати її стіни.

Дівчина в біді. Вона в небезпеці, але не може сама з цим розібратися. Їй потрібен лицар у блискучих обладунках, який прийде їй на допомогу.

Ці кліше малюють жінок слабкими й залежними від чоловіків. Вони завжди менш сильні, ніж чоловіки, і зазвичай закохуються в чоловіка, який їх рятує.

В наступному пості будуть порадити, як зробити цікаву героїню для своєї історії.

game of stories Відкрити / Коментувати

2023-03-06 20:48:37 ​Мабуть, одні з найкращих мультфільмів у світі робить студія Pixar. Ось тут я писав про їхню рекомендацію як вийти на шлях чогось дійсно унікального та величного.

Їхній успіх зумовлений успішними історіями. Однак майже всі вони мають однакову структуру. За словами художника-розкадровника студії Остіна Медісона (він працював над «ВОЛЛ-І» та «Рататуй»), дійство починається, коли протагоніст, що живе у своєму впорядкованому світі, здобуває мету.

Тоді грядуть випробування, вони запускають ланцюгову реакцію причин і наслідків, що врешті-решт увінчуються кульмінацією, і це свідчить про перемогу добра над злом та унаочнює мораль історії.

Якщо шукаєте класну історію від Pixar, подивіться «Коко», «Уперед», «Душа». Та і взагалі майже все від цієї студії варто уваги. Вони дійсно вміють розповідати історії, які запам’ятовуються.

game of stories Відкрити / Коментувати

2023-03-05 19:38:58 Гарна історія завжди доречна. Наприклад, якщо бренд думає над новою рекламною кампанією, можна знайти й розповісти цікаву історію.

Так зробив Guiness у 2019 році. У них тоді йшла кампанія “Made of more” («Зроблено з більшого»). І вони просували інклюзивність в реґбі. Тому маркетологи бренду вирішили розповісти історію японської жіночої команди з реґбі Liberty Fields RFC.

Все почалось у 1989 році в Токіо. В рекламі показали ґендерні очікування від жінок того часу, а потім, як ці жінки кинули виклик соціальним і ґендерним стереотипам, щоб представляти свою країну на чемпіонаті світу. Крім рекламного ролика, в компанії зняли п’ятихвилинну документалку про команду, щоб більше про неї розповісти.

Таким чином однією рекламою Guiness зробив кілька важливих штук:

1. Кинув виклик застарілим суспільним стереотипам про роль жінок.
2. Розширив демографію та географію бренду — жінки та Японія.
3. Розповів цікаву історію, яка завойовує увагу аудиторії, блогерів та медіа. А це, своєю чергою, просуває продукт.

Бренд не просто прорекламував своє пиво, а зробив це корисно для суспільства та цікаво для аудиторії. І йому тут допомогла гарна історія.





game of stories Відкрити / Коментувати

2023-03-03 17:34:48 ​Теоретик мистецтва написання сценаріїв Роберт Маккі у своїй книзі «Оповідь» пише, що для створення хорошої історії треба багато любові.

Ось про яку любов він говорить:

Любов до оповіді — віри в те, що ваше бачення може бути виражене лише за допомогою оповіді, а персонажі можуть бути реальнішими за довколишніх людей і вигаданий світ — змістовнішим, ніж матеріальний.

Любов до драми — захопленості несподіванками й одкровеннями, які призводять до радикальних змін у житті.

Любов до правди — переконаності в тому, що нещирість руйнує митця, а кожну істину слід піддавати сумніву, навіть власні потаємні мотиви.

Любов до людства — готовності співпереживати стражденним душам, зануритись у їхні життя й бачити світ їхніми очима.

Любов до чуттєвого досвіду — бажання не лише фізично впливати на органи почуттів людей, а й пробуджувати внутрішні емоційні відчуття.

Любов до мрій — отримувати задоволення від можливості відпустити свою уяву у вільний політ, щоб побачити, куди вона вас приведе.

Любов до гумору — рятівної сили радості, що допомагає відновити рівновагу в житті.

Любов до мови — захоплення звуками й значеннями слів, синтаксисом і семантикою.

Любов до дуалізму — пошуку прихованих суперечностей, маючи розумний сумнів у тому, що речі не є такими, якими здаються.

Любов до ідеальності — пристрасного бажання писати й переписувати все заново, прагнучи створити досконалі моменти.

Любов до унікальності — збудження від епатажної поведінки, а також можливості виказувати «кам’яний» спокій, коли її зустрічають глузуванням.

Любов до краси — вродженого почуття, що дозволяє цінувати якісні твори, відчувати відразу до поганих і розуміти між ними різницю.

Любов до самого себе — сили, яка не вимагає постійного підтвердження й ніколи не дозволяє засумніватися в тому, що ви справжній письменник. Треба любити писати і вміти терпіти самотність.

game of stories Відкрити / Коментувати

2023-03-02 21:45:40 ​Для хорошої історії важливий причино-наслідковий зв’язок.

Його відсутність може спантеличити читача чи глядача, бо така історія не говоритиме з нами зрозумілою мовою.

Наприклад, про це каже сценаристка фільму «Диявол носить Прада» Алін Брош-Маккена: «Ми хочемо, щоб усі сцени поєднувалися «тому що», а не продовжувалися «а тоді». Мозок погано розуміє «а тоді». Коли сцена розгортається тут, а тоді нам показують жінку на паркінгу, яка стала свідком вбивства, а тоді 1977 року нам показують щура в магазині товарів для дітей, а тоді якогось старого, що наспівує моряцькі пісні на покинутому пірсі, то це забагато різних «а тоді»».

Водночас важливо не перемудрити з причино-наслідковими зв’язками й не перетворити їх у складні та плутані.

«Причино-наслідкові зв’язки потрібно показувати, а не розповідати про них. Пропонувати, а не нав’язувати. Інакше цікавість враз щезне, і читачі чи глядачі знудяться», — пише письменник і журналіст Вілл Сторр у своїй книзі «Наука сторітелінгу».

game of stories Відкрити / Коментувати

2023-03-01 19:21:51 ​Особисто для мене один з найкрутіших сторітелерів сучасності — Аарон Соркін. Ви можете його знати за сценаріями фільмів «Соціальна мережа» або «Стів Джобс» і, звичайно, за серіалом «Ньюзрум».

Про його вміння розповідати історії можна говорити дуже й дуже довго. Я ще напишу далеко не один пост про нього.

Сьогодні, наприклад, поговоримо про те, чому для нього зали суду — це сучасна версія гладіаторської арени.

Правила та процеси американської правової системи ідеально поєднуються з любов'ю Соркіна до точних формулювань, щоб наголосити на суті. Зали суду динамічні, адвокати проштовхують свої юридичні аргументи з підвищеними голосами, жестами та гарячковими рухами. У сценаріях Соркіна ця вистава стає дією.

Він пише діалоги так, ніби це дія. Його сценарії показують, що напружена суперечка може схвилювати аудиторію, створювати дії та розвивати сюжет, навіть у сцені, що відбувається в одній кімнаті. Діалог — це не просто посудина для історії, а й зброя, яку персонажі використовують один проти одного.

В кінці варто було б порадити 1-2 роботи Соркіна, однак моя порада — дивитися все, що він написав і зняв.

game of stories Відкрити / Коментувати