Пекльне застілля ... Нарешті, вхопили вони [чорти] діда і по | Гастрономія порожніх фраз

Пекльне застілля

... Нарешті, вхопили вони [чорти] діда і посадовили за стіл, такий, мабуть, завдовжки, як шлях од Конотопа до Батурина.

"Ну, це ще не дуже погано", подумав дід, побачивши на столі свинину, ковбаси, капусту з кришеною цибулею і багато всяких ласощів: "видно, чортова наволоч не додержує посту".

Треба вам сказати, що дід, коли траплялось, не одмовлявся перехопити того-сього на зуби. Любив попоїсти, покійник, зі смаком, а тому, не вдаючись у довгі розмови, присунув до себе миску з нарізаним салом, окорок шинки; взяв виделку, що хіба трохи менша від тих вил, якими дядько бере сіно, зачепив нею найбільший шматок, підставив скоринку хліба та — зирк, і одніс у чужий рот. Ось-ось, отут коло самих його вух, — навіть чути, як чиясь пика чвакає на весь стіл та зубами клацає. Дід нічого; бере другий шматок, і от, здавалось, уже й по губах зачепив, тільки знову ж не в своє горло. Втретє — те ж саме.

Збісенів дід; забув і страх, і те, в чиїх лабетах сидить тепер...

Микола Гоголь, уривок з повісті "Пропала грамота"
1829-31

#пекельні_бенкети