Get Mystery Box with random crypto!

Гастрономія порожніх фраз

Логотип телеграм -каналу gastroliterature — Гастрономія порожніх фраз Г
Логотип телеграм -каналу gastroliterature — Гастрономія порожніх фраз
Адреса каналу: @gastroliterature
Категорії: Їжа
Мова: Українська
Передплатники: 311
Опис з каналу

Їжа в літературі та гастрономічні цитати
Веде @svtbhdnts

Ratings & Reviews

2.67

3 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

1

3 stars

1

2 stars

0

1 stars

1


Останні повідомлення

2023-01-07 11:07:00 Колядка для foodie

Хочу вас, панове, чогось іспитати:
Що тепер за празник, чи ви можете знати?

Чи се той празник, що Христос родився,
Од чистой діви Марії воплотився?

Кажеться він, бо почали їсти ковбаси і сало,
Чого у нас у школі зроду не бувало.

Мені сеї ночі ві сні приверзлося,
Що з небес у школу сало приплелося,

Ковбаси около як в’юни вертяться, —
Тії-то потрави і для нас годяться!

Коли мене щастя одарило,
Що стоїть край сала сивухи барило!

Впавши я в сумління, став далі соваться —
Не знаю, до чого наперед хвататься,

Чи до сала, чи до барила!
Уже мене до того мати вродила:

До ковбас — нетимаш, до сала — нескваплив,
Вкус хмільної сивухи мені неприятлив.

Но нужда і закон міняє! Як доведеться —
На острі зуби і ковбаса треться,

І сало не вдавить, в горлі не застряне.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Горілки, хоч скільки, мій нежить не приймає,
Але, кажу, нужда і закон міняє.

Байдуже! Гірко і без неї,
Внесіте лиш бо трохи сієї!

З великої радості од сна возбудився,
Пильненько по школі всюди дивився,

Аж нема ковбас, ні кусочка сала!
О бідна головонько! Надежда пропала!

Заплакав я гірко і вдарив у груди,
Прийшло мні на пам’ять піти межи люди.

Ви, чеснії люди, мене порятуйте,
Ковбасу і сало мені наготуйте —

Од щедрої руки, що пригодилось;
Хоть те порося, що в сінях зчепилось;

Коли ж на сало неспроможність ваша,
Так дайте у кошик хоть кусок м’яса:

Хоть воно примерзлось, та можна роздрати,
Бо далебі, як не дасте, то не піду з хати,

А ви щоб здорові того году дождали,
По чотири кабани на сало годували.

А за сію вість
Дайте ковбасок шість!

Теє вам повідаю
І з празником поздоровляю.

Різдвяна орація мандрівних дяків, 18 століття

#пародія
#кулінарні_фантазії
#ковбаса
604 views08:07
Відкрити / Коментувати
2023-01-03 12:47:00 Хвала горілці

Подвигом добрим подвизалася єси, великомученице горілице, паскуднице, ти бо пройшла єси сквозь огонь і воду, виходила ти з винниці парою, чиниш чоловіка марою; ти сама в одежі не ходиш, а нас до наготи приводиш. Тим же тя, великомученице горілице, паскуднице, возславляєм.

Народна пародія на церковну відправу

#алко_література
#пародія
196 views09:47
Відкрити / Коментувати
2022-12-30 14:01:01 У черзі за цитринами

Напередодні свята,
коли люди метнулися по крамницях,
виносячи звідти шпроти, смажену рибу,
шинку й горілку з перцем,
якийсь дивак, озутий у модні черевики
(такі тиждень тому були викинули
в універмазі "Україна" — двадцять два
п'ятдесят з навантаженням — дитячі штанці
вісімнадцятого розміру), облився чортівнею
і підпалив себе.
О, він горів, як порося, смалене примусом, —
налетів на людей, що культурно собі стояли
в черзі за цитринами,
порозбігались усі, як один:
від нього так несло смаленим —
носа було навернути ніяк.
На щастя десь узялося кілька міліціонерів,
одразу вкинули його в машину
і помчали в бік Лук'янівки.
А черги ми таки достоялись. Аякже:
що то за святковий стіл без цитрин?

Василь Стус, зі збірки «Веселий цвинтар», 1971

#гастро_вірші
949 views11:01
Відкрити / Коментувати
2022-12-27 15:39:18 Харчова антропологія Укрзалізниці

Меню вокзальних буфетів було уніфіковане: котлети з яєчнею, сардельки, варені яйця, якийсь салат, розчинна кава, тістечка, горілка. Натомість у крамничках біля вокзалів продавали те, що найохочіше купували в дорогу: хліб, ковбасу, печених курей, огірки, рибні консерви, печиво, пиво i горілку. Вже перед самим відправленням поїздів уздовж вагонів проходили люди, які пропонували морозиво i пиво, куплене в місті, за трошки більшу ціну. Бо кожна хоч трішки довша поїздка розпочиналася з трапези i пиття. Досить було поїздові рушити, як на столах у купе i переділах викладали їжу. До спільного столу запрошували незнайомих сусідів, які виймали щось своє. Шукали ножів i келішків. Знаходилася сіль у сірникових коробках i газети замість обрусів. Починалися знайомства i короткі виклади біографій…

Тарас Прохасько, фрагмент есею «Тільки на експорт» зі збірки «БотакЄ», 2010

#foodscape
1.0K views12:39
Відкрити / Коментувати
2022-12-24 12:13:00 Різдвяний борщ

Для борщу з вушками заквашувала бабця буряки. Добре їх вишурувавши, чистила, краяла на тоненькі плястерки, вкладала до слоїка і заливала ледь теплою водою. Зверху клала скибку житнього хліба, слоїк зав’язувала марлею і ставила в теплий кут. З дня на день барва бурякового квасу ставала усе насиченішою і схожою на вино. На четвертий п’ятий день бабця усувала піну і зливала до чистих пляшок рубіновий бурячаний квас. У щільно закоркованих пляшках у холодному місці він міг зберігатися кілька місяців.

Різдвяний борщ був пісним і готували його на ярині – салєрі, петрушці, моркві, порах, цибулі. Крім цього, мама додавали чотири покраяні буряки, перець духмяний, перець гіркий, кавальчик стручка пекучого перцю та лавровий лист. В окремому баняку варилися сушені гриби. Потім обидва вивари, проціджені через ситко, з’єднували, а в самому кінці доливали бурячаний квас і досипали дрібненько посічену, засмажена до золотистого кольору цибульку.

Цей борщ завше вражав усіх наших гостей своєю неймовірно червоною барвою, рідко котра господиня могла домогтися такої барви і такого смаку. В тарілці на дні лежали маленькі пухкенькі вушка з грибами, а на поверхні зблискувала цибулька в сузір’ї позліток олії. Борщ був щедро наперчений, і кожен гість після першої ж ложки відкривав розпашілі вуста та проказував: «Ого!»
І тоді вже встрявав мій тато, сідлаючи свого улюбленого коника:

– А що ви думали? То ж козацький борщ!..

Юрій Винничук, уривок з оповідання "У вічнім полоні Різдва", 2001 рік

#foodscape
#борщ
1.0K views09:13
Відкрити / Коментувати
2022-12-20 13:59:01 Товариш Альфонсо – гурман

Яку устрицю не відкриєш,
Там щось ніжне, м'яке
і нещасне,
В слизі все, гидкувате,
Безпомічно так
дрижить.
Так от чого варті
Всі ваші тверді оболонки!
Ну що ж!
Трохи перцю і оцту,
І будемо їсти!

Товариш Альфонсо!
Бон аппетіт!

Юрко Позаяк, зі збірки «Пропала грамота», 1991

#гастро_вірші
230 views10:59
Відкрити / Коментувати
2022-12-17 12:58:28 Як українці сиру на вареники в Петербурзі шукали

...Уявіть собі, що в сьому хитрому місті сир зовсім не те, що в нас. Се кусок — просто мила! Будь я бестія, якщо брешу! Мило, чисте тобі мило — і на око, і на смак, і на нюх, і на всі почуття.

Пересміявшись усередині себе, я зважився взяти кусок, щоб дати й Кузьмі побачити, який то петербурзький сир. Приніс до нього, показую та й кажу:

— Кузьмо! А що се таке? Він, не думавши, одразу й каже:
— Мило. А нащо воно нам?
— На вареники, — кажу я алегорично. Він стояв довго, витріщивши очі на мене, а потім сказав:
— Чи давно ж ми стали собаками, щоб нам їсти мило?
— Покуштуй! — кажу я. Він покуштував.
— Ну що? — питаю я.
— Чорти його батька знають що: ні мило, ні сало! — сказав він рішуче.

Довго ми радилися, та так і не придумали, як з отаким сиром робити вареники. Опісля вже дізналися, що в Петербурзі, де все йде делікатно й манірно, наш справжній сир зветься «творог». Та вже нам з Кузьмою не підвезуть тепер воза, і ми поклали собі зостатися без вареників. Що то воно значить чужа сторона!

Уривок з роману "Пан Халявський" Григорія Квітки-Основ'яненка, 1839 рік

#вареники
#чужа_їжа
256 views09:58
Відкрити / Коментувати
2022-12-13 14:04:01 Печені козаки

Понапиваються гарячої смоли, — розказує чорт,— як тії горілки, позалазять у печі та й почнуть шпурлять відтіля головешками. Раз трохи пекла не спалили!.. Або ляже на сковороду та й звелить підпалювать себе. Печеш його, печеш, аж шкура на тобі тріскається, а він тебе лає, кепкує з тебе та кричить на усе пекло, що змерз. Біда з ними!.. Де вже допекти їх вогнем: уже як їх шкварили ляхи, та й ті нічого не доказали. І у пеклі того не вигадаєш, що вони з ними робили. Наливайка пекли у мідному бику: уся Варшава збіглася послухати, як зареве бик, та нічого й не почули — істлів, сердешний, на вугілля, а голосу не подав. Що ти вдієш, коли живого не дошкулиш, а то щоб мерлого!

Із оповідання Олекси Стороженка "Закоханий чорт", 1861 рік

#пекельні_бенкети
1.3K views11:04
Відкрити / Коментувати
2022-12-09 14:59:01 Про любителів заглядати в чарку:

Уже руки й ноги відпив і дорешти обезумів, а того, однак, не бачиш, що за твоїм черевом волочаться бочки з пивами, барила з медами, барилка з винами, шкатули із фляшами, наповненими вином, малмазією і гіркодорогою горілкою...

Іван Вишенський, "Книжка", 1600 рік

#алко_література
195 views11:59
Відкрити / Коментувати
2022-12-06 13:37:01 Солодке причастя Степана Радченка

Дальшу зупинку зробив він коло вітрини кондитерської, де в поетичному порядкові, на білому мереживному папері, в розмальованих коробочках, фаянсових тарелях та вазах розташувалось солодке, невимовне смачне їстиво. Він пожирав похмурими очима всю цю навалу бісквітних і мікадних тортів, ромових бабок, заливних горіхів, купи шоколаду, шари кольористих тягучок і тістечок різної форми та змісту, не знаючи їм назви, але добре розуміючи, що назви ці — не пампушки, не пундики і не пірники. В своїй єдиній кишені він намацав двадцять копійок, але до крамниці зайти не зважився й купив пару тістечок на вулиці в милої дівчини, що мала приємність їх продавати й ніколи не їсти. Взявши до рук ці слизькуваті вироби цукерної індустрії, він нагло ковтнув їх, суворо сам до себе промовивши: — Цить! Я теж хочу поласувати. Це було йому мов перше причастя, що полишає по собі у вірного тугу від спожитої крові й надії на вічне життя.

Валер'ян Підмогильний, фрагмент з роману "Місто", 1927 рік

#foodscape
212 views10:37
Відкрити / Коментувати