Як українці сиру на вареники в Петербурзі шукали ...Уявіть со | Гастрономія порожніх фраз

Як українці сиру на вареники в Петербурзі шукали

...Уявіть собі, що в сьому хитрому місті сир зовсім не те, що в нас. Се кусок — просто мила! Будь я бестія, якщо брешу! Мило, чисте тобі мило — і на око, і на смак, і на нюх, і на всі почуття.

Пересміявшись усередині себе, я зважився взяти кусок, щоб дати й Кузьмі побачити, який то петербурзький сир. Приніс до нього, показую та й кажу:

— Кузьмо! А що се таке? Він, не думавши, одразу й каже:
— Мило. А нащо воно нам?
— На вареники, — кажу я алегорично. Він стояв довго, витріщивши очі на мене, а потім сказав:
— Чи давно ж ми стали собаками, щоб нам їсти мило?
— Покуштуй! — кажу я. Він покуштував.
— Ну що? — питаю я.
— Чорти його батька знають що: ні мило, ні сало! — сказав він рішуче.

Довго ми радилися, та так і не придумали, як з отаким сиром робити вареники. Опісля вже дізналися, що в Петербурзі, де все йде делікатно й манірно, наш справжній сир зветься «творог». Та вже нам з Кузьмою не підвезуть тепер воза, і ми поклали собі зостатися без вареників. Що то воно значить чужа сторона!

Уривок з роману "Пан Халявський" Григорія Квітки-Основ'яненка, 1839 рік

#вареники
#чужа_їжа