​​СЕКС ТА РОЗМОВИ ПРО НЬОГО В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ ХІХ — ПОЧАТКУ | Гендер в деталях

​​СЕКС ТА РОЗМОВИ ПРО НЬОГО В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Частина 7
Авторка: Ірина Ігнатенко

Шлюб з економічних міркувань та з репродуктивною метою

Шлюб було пов’язано з репродуктивним відтворенням і легалізацією сексуального життя. Родина без дітей уважалася неповноцінною, такою, що не виконала основне призначення — продовження роду.

Уявлення про те, що діти в родині мусять бути обов’язково, а їх відсутність — трагедія, підтверджують численні прислів’я: «Малі діточки, що ясні зірочки: і світять, і радують у темну ніченьку», «З дітьми хата базар, без дітей — кладовище».

За народними уявленнями, дітей народжувати треба стільки, «скільки Бог дав», тому до будь-якого виду регулювання вагітності (контрацепція, а тим паче аборти) народна мораль ставалася вкрай негативно. Навпаки, традиція всіляко заохочувала й підтримувала багатодітність: «Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син».

Потреба мати багато дітей чітко простежується у весільних побажаннях на одному рівні з побажаннями миру, злагоди, процвітання, добробуту тощо.

Весільні сороміцькі пісні, що їх співали перед «коморою», теж не оминали тему швидкої вагітності. Від молодої сімейної пари після року співжиття і рід, і громада очікували поповнення та всіляко спонукали до цього.

Багатодітність мала економічне обґрунтування — поширене застосування дитячої праці в господарстві. Дітей залучали до роботи ледь не з самого малечку. Власне, ступінь дорослішання і «вартісності» дитини визначали її входженням до трудового процесу дорослих. Навіть ігри малят, хлопчиків зокрема, наслідували хліборобську працю дорослих: орання, засівання поля, збирання врожаю тощо. Дівчатка натомість відтворювали жіночі види праці.

Років з п’яти-семи діти вже самостійно виконували господарські або побутові роботи. Не можна оминути увагою дитяче наймитування. Віддавали дітей у найми за гроші або натуральні продукти найбідніші селянські родини. Також громада віддавала в найми дітей-сиріт.

Отже, з одного боку, діти в родині були обов’язковими для її повноцінності в очах сільської громади. З іншого боку, брак належного догляду (через щоденну важку фізичну працю батьків, насамперед матерів), ефективних медичних засобів (народна медицина могла вилікувати далеко не від кожної хвороби) призводили до високої дитячої смертності, хоча ставилися до неї загалом по-філософськи: «Бог дав, Бог взяв», «Склянок і дітей ніколи нема досить: склянки б’ються, а діти мруть». Звісно, це в жодному разі не заперечує тугу, жаль і смуток за померлими дітьми, просто в традиційних уявленнях і практиках щодо дітей були дещо інші цінності, ніж тепер.

Дитяча смертність була дуже високою, ледь чи не кожна селянська родина мала дитячу могилку на кладовищі. Більшою трагедією вважалася смерть дитини-підлітка, ніж немовляти. По-перше, міцнішою була емоційна прив’язаність, по-друге, хоч як грубо це звучить, утрата робочих рук становила вагому причину для смутку.

Потреба і бажання багатодітності поступово відходять, і подружні пари починають практикувати перерваний статевий акт — «грати у висмика».

… шоб не оставить себе бездїтними, вони грають у «висмика». На приклад в саму хвилину райскої сладости, за котру по народному «мнїнїю» Адам лишився раю, то саме тодї жінка як то скрутне, шоб не зійшлась плоть з плотю і не причепилась дитина: і таким робом перехитряють Бога. А то, поки не знали цего средства, то не вспіє чоловік до жінки з матнею, а Бог уже й з душею. І тепер більш менш народ упевнив ся в тому, шо як би Бог людїм давав дїтей, то люде не знайшли-б средства, шоб не було дїтей. А просто тут нема нїчого такого, шоб Бог мішав ся до цего, а все воно робитця од природи, подібно скотинї і всяким звірюкам. Так уроблять собі парку дїтей і втїшаютця ними. Як же, бува, цї помруть, то вони зараз захожуютця і роблять собі другі, значить, чоловік зробив ся майстром, а жінка робочою снадезою. Так собі й проживають обоє довольні своїм життям (...) Потім дізнались і другі; як побачили, шо в її дїтей нема, а як таки живуть, давай і собі так робить. Потім розійшлось скрізь