Батьки, матері та їхні діти у традиційному українському суспіл | Гендер в деталях

Батьки, матері та їхні діти у традиційному українському суспільстві

Авторка: Ірина Ігнатенко

• Українське традиційне суспільство висувало і до чоловіків, і до жінок низку вимог, серед яких реалізація репродуктивних функцій — були пріоритетними. Через фольклор, звичаї, світоглядні уявлення, виховання в голову кожній людині змалечку вкладали цю обов’язкову до виконання програму.
Неодружених людей лякали тим, що «на тому світі» їх каратимуть.

Жінка мала народжувати стільки дітей, «скільки Бог дав», тому до будь-якого виду регулювання вагітності народна мораль ставилася негативно. Свого часу етнографи зафіксували чимало народних оповідок, у яких жінку, котра вдається до абортів, змальовано як страшну грішницю, яка нестиме важку кару за такий учинок.

На практиці багатодітність оберталася чималим тягарем для батьків і породжувала сімейні чвари.

• З економічного погляду, мати синів було вигідніше, аніж дочок: син — приводив у родину додаткові робочі руки. Натомість дочка йшла в іншу сім’ю, до іншого роду та ще й забирала з собою частину батьківського майна.

Мало того, ці заборони були дуже суворі: вірили, що хто в усі п’ятниці дотримувався посту, але в одну з них учинив блуд, то в них народиться дитина або шахрай, або злодій.
Статеві зносини «під п’ятницю» нібито загрожували неплідністю майбутньої дитини.

• Жінки багато працювали фізично, і чергова вагітність не була причиною скорочувати ці навантаження. Мало того часто ще й народжували в тому місці, де працювали.

Народити дитину самотужки фізіологічно жінка могла, якщо організм здоровий. Бувало й навпаки, коли жінки не могли розродитися, народжували важко й довго. Іноді жінки помирали.

Роль батька під час пологів була пасивною. Рідко залучали майбутнього батька, коли потрібна була фізична сила або ж треба було кудись збігати.

Зважаючи на тогочасні реалії, правильніше казати, що дитина була біля матері, а не мати біля дитини. Жінки багато й важко працювали з ранку до ночі. Вони скрізь брали із собою немовлят — у поле, в ліс. Іноді менших дітей залишали із старшими. Подекуди батьки малих дітей покидали їх узагалі на самоті.

• Синів найчастіше залучали до випасу птиці й худоби. Дівчаткам доручали доглядати малих дітей, підмітати хату, прибирати посуд. Дівчаток-підлітків поступово навчали шиттю й вишиванню. До збирання грибів і ягід однаково залучали дітей обох статей.

Також батьки могли віддавати дітей у найми за гроші або продукти. Є підстави говорити про експлуатацію дітей, особливо помітну на капіталістичних підприємства. Попри те що діти виконували майже ті самі роботи, що й дорослі, працюючи 12 годин на день на небезпечних роботах, платня суттєво різнилася не на їхню користь.

• В суспільстві не було рівності у взаєминах між батьками і дітьми. Ідея підлеглості дітей батькам як норми закріплювалася через світоглядні уявлення, де чітко простежуються вимоги у всьому неухильно дотримуватися їхніх настанов.

У фольклорній спадщині українців збереглися згадки про звичай –позбавлення від старих батьків. За народними легендами він зник, бо дорослі діти зрозуміли, що можуть мати життєву мудрість та господарські поради від батьків.

• В архаїчних культурах побиття дітей батьками чи старшими в роду вважалося ледь не обов’язковим, адже асоціювалося з навчанням. В українців такі практики не здобули популярності, але похвальне ставлення до помірного фізичного покарання чітко відбилося у фольклорі.

Дитяча смертність була надзвичайно високою. Головні причини високої смертності — неналежний догляд за немовлятами; недитяче харчування; відсутність ефективних медичних засобів.

Післямова

Суспільство досі очікує від сімейної пари обов’язкового потомства. Традиційно ці питання ставлять головно жінкам, а не чоловікам. Фізичне насильство як демонстрація влади і підкорення існує донині і потребує більше зусиль для його подолання. Хоча нам є, над чим працювати, не варто забувати про наші здобутки і радіти їм!

Насамкінець питання: чи вам справді досі хочеться повернутися до традицій?

Текст опрацювала Надія Кулик

#наші_тексти #cкорочені_тексти