​​РОЗБИРАЄМОСЯ З НАСИЛЬСТВОМ: СОЦІОЛОГІЯ І ПСИХОЛОГІЯ ЯВИЩА А | Гендер в деталях

​​РОЗБИРАЄМОСЯ З НАСИЛЬСТВОМ: СОЦІОЛОГІЯ І ПСИХОЛОГІЯ ЯВИЩА

Авторка: Ганна Гриценко

ТЕОРІЇ ПРО НАСИЛЬСТВО
Соціологія, культурологія, філософія, дослідження влади та ідеології

Насильство в сучасній соціології і політичній філософії розглядається як системне явище, одне з джерел якого — суспільні відносини. Усі теоретичні підходи легко застосовуються до поняття патріархату і гендерно зумовленого насильства як його неодмінного складника.

Психологія

Одна з теорій у контексті насильства говорить про те, що поведінка агресора чи жертви може бути подібною і повторюваною. Передумова для повторюваності певної ситуації — сценарна поведінка, така, що відтворюється за одним сценарієм із різними людьми. Цю концепцію розвиває далі концепція трикутника Карпмана — модель взаємодії людей, яка передбачає три ролі в системі стосунків: «Жертва», «Переслідувач» і «Рятівник».

Цікавою також є думка Ланді Банкрофта про те, що проблема полягає передусім у чоловіках і саме вони відповідальні за припинення насильства в родині.

Феміністська література про насильство почала з’являтися на другій хвилі фемінізму. Друга хвиля зосередилася на аналізі й подоланні соціальних та культурних форм нерівності.
Серед класики другої хвилі — тексти, присвячені системності насильства над жінками, про «культуру зґвалтування», теми визнання жінок божевільними як покарання за їхню непокору чоловікам.

Концепція культури зґвалтування полягає в тому, що практики зґвалтування є частиною широкої культури, яка нормалізує і раціоналізує сексуальне насильство. Ідеться про зняття відповідальності з того, хто вчинив акт насильства, та перекладання її на жертву.
Культура зґвалтування будується на ієрархії. Термін «кіріархат» означає ієрархічну організацію суспільства за різними ознаками. У цій системній ієрархії чоловік посідає вище місце, а секс є способом домінувати і стверджувати свою владу.

ЩО СТАЄТЬСЯ ПІСЛЯ НАСИЛЬСТВА?
Травми та сценарії

Якщо з якихось причин насильство не припиняється одразу, у жертви розвиваються негативні механізми адаптації. Жертва більш-менш тривалого зловживання може відчувати, що вона безповоротно змінилася, або ж і зовсім втратити відчуття власної самості.

Синдром хронічної травми і (дез)адаптація

Ленор Уолкер розробила концепцію циклу насильства: наростання напруги — насильницький інцидент — примирення і «медовий місяць». У цій ситуації жертва виробляє стратегію виживання, яка може означати крайню пасивність і навіть бажання продовжувати цю ситуацію.
Виділяють сім ознак «складного посттравматичного стресового розладу»:
1. Піддавання в минулому тотальному контролю протягом тривалого часу
2. Зміни в регуляції афектів
3. Зміни у свідомості
4. Зміни в самосприйнятті
5. Зміни в сприйнятті кривдника
6. Зміни у стосунках з іншими
7. Зміни в системах сенсу життя

ПРОТИДІЯ НАСИЛЬСТВУ
Основні принципи феміністської психотерапії

• Узяти до уваги соціальний контекст, у якому живе клієнтка.
• Орієнтація на відновлення контролю над власним життям та підсилення жінки з метою змінити її власне життя і світ навколо.
• Відмова зберігати сім’ю чи стосунки за замовчуванням або як пріоритет.
• Уважність до впливу дискурсів «обвинувачення жінки» та «обвинувачення матері». У роботі з темою стосунків із батьками визначення відповідальності не лише матері, а й батька.
• Увага в парній і груповій терапії до того, щоб жінки мали рівні з чоловіками можливості висловитися і бути почутими.
• Відмова від гетеро- і циснормативності. Клієнтки і клієнти, котрі не є гетеросексуальними чи цисгендерними, мають право на рівноправне й уважне ставлення до себе без патологізації і зайвої проблематизації їхньої специфіки.

Феміністська протидія насильству

Напрями феміністської протидії насильству:
• Подолання стереотипів, сексизму, мізогінії. (громадські кампанії, робота зі ЗМІ)
• Подолання ієрархій у суспільстві.
• Сексуальна просвіта, розвиток культури згоди в сексуальних стосунках.

Текст опрацювала Іванна Круковська