ПОЛІТИКА ТІЛА: ОГЛЯД ФЕМІНІСТИЧНИХ ДИСКУСІЙ ПРО ПОРНОГРАФІЮ | Гендер в деталях
ПОЛІТИКА ТІЛА: ОГЛЯД ФЕМІНІСТИЧНИХ ДИСКУСІЙ ПРО ПОРНОГРАФІЮ ТА БДСМ
Ганна Гриценко, соціологиня
Друа хвиля фемінізму у США у 1960–1970 роках фокусувалася на тому, що формальної рівности у виборчих, майнових та інших правах замало для досягнення рівности фактичної. Дуже швидко темою його боротьби стало домашнє і сексуальне насильство (що, як нам добре відомо, не подолано й досі), а згодом боротьба проти насильства перекинулася на такі явища, як порнографія і культура БДСМ.
«СЕКСУАЛЬНІ ВІЙНИ» АМЕРИКАНСЬКИХ ФЕМІНІСТОК
У 1976 році в Сан-Франциско було засновано групу «Жінки проти насильства в порнографії і медіа» (Women Against Violence in Pornography and Media, WAVPM), яка ставила порнографію в один ряд із насильством.
Андреа Дворкін, одна з найвідоміших феміністських активісток того часу, належала до найважливіших критикинь порнографії. Її позиція полягає в тому, що порнографія — це індустрія, яка за означенням насильницька щодо жінок. Наприклад, фотографа з камерою авторка порівнює з мисливцем зі зброєю, працівниць порноіндустрії — з рабинями і в’язнями, а публікацію порнографічних матеріалів — із нацистською пропагандою.
Ця позиція наразилася на опір не лише в колах чоловіків, які хотіли б і надалі споживати порнографічну продукцію, а й серед жінок. У 1980-х роках у відповідь на антипорнографічний фемінізм з’явилася його альтернатива — секс-позитивний фемінізм.
Гейл Рубін, дослідниця, активістка, засновниця першої лесбійської БДСМ-групи Самуа (Samois) у США звинуватила своїх опоненток у тому, що вони породжують найконсервативніші думки. І хоча антипорнографічні феміністки розширюють дозволений секс також до нерепродуктивного і позашлюбного, а лесбійський секс підносять вище, ніж консерватори, вимоги нормалізованости, некомерційности і довгостроковости залишаються.
Дебати антипорнографічних і секс-позитивних феміністок, які точилися у США увесь кінець 1970-х і початок 1980-х років, отримали назву «феміністських секс-воєн».
СУЧАСНІ ДЕБАТИ Й АРГУМЕНТИ СТОРІН
У другій половині XX сторіччя визначають у консервативному суспільстві відбулася сексуальна революція. Паралельно розвивався рух ЛГБТ-спільноти за свої громадянські права. Цей контекст виводив питання сексуальности в ширшу суспільну видимість, але, як і слід було чекати, чоловічі бажання ставилися поперед жіночих.
Сьогодні сегмент феміністської, «дружньої» до жінок порнографії існує відкрито. Жінки самі досить активно споживають порнографію і, за статистикою Pornhub, перебувають на сайті трошки довше, ніж чоловіки.
Від 1970-х років пройшло достатньо часу, й активна жіноча сексуальність стала набагато нормативнішою навіть в Україні, де відкрито проходять лекції із сексуальної освіти, рекламуються сексуальні іграшки для жінок, а це означає, що зараз жінки краще контролюють і виражають свою сексуальність.
Проте одного погляду на порнографію і БДСМ немає і в українському русі, а дебати про порнографію в Україні майже не ведуться.
ЗАМІСТЬ ПІДСУМКІВ
Загалом, множинність жіночого досвіду не лише в розрізі сексуальности й особистої біографії, а й у просторі та часі дає дедалі менше можливостей говорити про неподільний фемінізм і єдину феміністську позицію щодо проблемних питань.
То хто ж права? Читайте статтю
Текст опрацювала Яна Мазепа
