СУРОГАТНЕ МАТЕРИНСТВО ЧИ ВСЕ-ТАКИ РОБОТА? Авторка: Юлія Гілев | Гендер в деталях
СУРОГАТНЕ МАТЕРИНСТВО ЧИ ВСЕ-ТАКИ РОБОТА?
Авторка: Юлія Гілевич
Сурогатне материнство — це використання й експлуатація? Чи це радше виважений вибір і право?
У цій статті розгляньмо найважливіші феміністичні дискусії на теми сурогатного материнства як експлуатації, як вибору, як права — і для кого.
ПОДІЛ НА ТРАДИЦІЙНЕ/ГЕСТАЦІЙНЕ І КОМЕРЦІЙНЕ/АЛЬТРУЇСТИЧНЕ СУРОГАТСТВО: КОРОТКО ПРО СУЧАСНУ ІСТОРІЮ
Сурогатство — це практика, коли жінка виношує дитину для іншої людини і при народженні передає їй дитину. Таке означення було запропоновано у звіті Ворнок у Великій Британії. Комісію утворили 1982 року, через чотири роки після народження 1978 року Луїзи Браун - першої дитини, зачатої за допомогою технології ЕКЗ.
Звіт Ворнок — перший документ, у якому запропоновано поділ на традиційне і гестаційне сурогатство. Традиційне сурогатство — практика, коли жінка використовує власні яйцеклітини і запліднення можна досягнути технологією штучного осіменіння. Гестаційне сурогатство полягає в тому що для запліднення використовуються яйцеклітини іншої особи. Гестаційне сурогатство стало можливим лише після винайдення ЕКЗ 1978 року.
У 1985 році по всій Великій Британії комерційне сурогатство було заборонено. Законодавство Великої Британії було першою спробою врегулювати комерційне сурогатство в усьому світі. Щоправда, воно лише почасти враховувало рекомендації звіту Ворнок.
В Україні репродуктивні технології почали регулювати незадовго до розпаду Радянського Союзу. За своєї логікою це регулювання суттєво відрізнялося від того, як сурогатство означено у звіті Ворнок. Використання штучного осіменіння зі спермою донора в Україні вперше почав регулювати закон 1987 року. Надалі в 1990-х роках у незалежній Україні до цього закону додалося кілька уточнень. Наприклад, додаток 1992 року фактично визнав легальною практику, яку тепер називають сурогатним материнством.
РЕПРОДУКТИВНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ ТА НОВІ РЕПРОДУКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ
Друга хвиля фемінізму в Західній Європі і США у 1970–1980-х роках загострила обговорення проблем жіночого репродуктивного здоров’я і репродуктивного вибору.
Так у 1984 році засновано нову міжнародну феміністичну коаліцію Feminist Inernational Network on the New Reproductive Technologies, яка згодом перейменувалася і нині відома як Міжнародна феміністична мережа опору репродуктивній і генетичній інженерії. Витоки FINRRAGE сягають класичного ліберального фемінізму. Їхню вимогу повністю заборонити сурогатство дехто з феміністок поділяє й тепер, зокрема в пострадянських країнах. Однак пропозицію FINRRAGE вирішувати проблеми експлуатації жінок за допомогою нових репродуктивних технологій нині вважають порівняно консервативною й односторонньою.
Ідея, що репродуктивний вибір свідчить про відсутність репродуктивної експлуатації й використання, одностороння. Проблема тут у тому, що тільки певна група людей має можливість вибирати, як у репродуктивному, так і в загальному соціальному контексті. Соціально-економічна нерівність впливає на всі сфери життя. Критика репродуктивного «вибору» як такого, що доступний лише привілейованим групам жінок, лежить в основі марксистського, інтерсекційного і квір- фемінізмів, які критикують усі без винятку практики материнства разом із сурогатним.
Сьогодні питання про те, який тип праці становить сурогатство — материнство чи роботу, у феміністичних дискусіях постає особливо гостро.
Феміністки з різних течій сходяться на одному: сурогатство — це не суто моральна проблема. Це проблема соціального захисту жінок, які виконують цю роботу, проблема забезпечення прав цих жінок, дітей, народжених через сурогатство, та інтенційних батьків. Більшість феміністок погодиться, що це не тільки відповідальність держави, а й питання регулювання медичних бізнесів. Проблема захисту дітей, народжених через сурогатство, постає через те, що в окремих країнах цю практику взагалі не визнають, тому саме з цього треба починати вирішувати цілу проблему.
Текст опрацювала Альона Грузіна
