Впливові: українські політикині різних епох (Частина ІІ) Авто | Гендер в деталях

Впливові: українські політикині різних епох (Частина ІІ)

Авторка: Мар’яна Байдак

ЧАС ЕМАНСИПАЦІЇ. УКРАЇНКИ В ПОЛІТИЦІ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ

Марія Башкирцева

Марія Башкирцева, художниця українського походження, жила в Парижі, мала добру освіту і досягла помітних успіхів у мистецтві.

Художниця не була активною політичною діячкою, але цікавилася французьким жіночим рухом, публікувала статті у їхньому виданні «Громадянка». За політичними поглядами мисткиня була радше лібералкою.

Христина Алчевська

У так званій жіночій недільній школі, яку відкрила в Харкові Христина Данилівна Алчевська, здобули освіту понад 17 тисяч жінок. Школа Алчевської діяла нелегально. Отримавши нарешті дозвіл відкрити легальну недільну школу, Алчевська 1870 року взялася за широку організацію народної освіти.

Христина Данилівна Алчевська була чи не першою жінкою, яка надрукувала політичну відозву, де закликала громадян Російської імперії підтримати польське повстання. У роки революції Христина Данилівна долучалася до організації і проведення мітингів, страйків учнів середніх шкіл.

Маруся Нікіфорова

Нікіфорова уславилась як лідерка найрадикальнішої гілки революційного руху — анархістів-безмотивників, котрі виступали проти влади й закону, діяли дуже радикально й жорстоко. Політичні дії Нікіфорової були чіткими і зрозумілими — експропріація і розподіл багатств буржуазії, терор у формі розстрілів і погроз смертною карою проти тих, кого вона вважала прихильниками контрреволюції. Відомо, що Марусю Некіфорову вважали харизматичною ораторкою, яка вміло представляє анархістські ідеї.

ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ ЖІНОК МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ

Мілена Рудницька

У міжвоєнний час Мілена Рудницька очолила потужний Союз українок — організацію, яка представляла українські інтереси в польському Сеймі і на міжнародних форумах. Завдяки їм світова спільнота дізналася про Голодомор 1932–1933 років. У доробку Рудницької чимало гострих публіцистичних творів, адже вона ніколи не зрікалася своїх поглядів, не боялася бути категоричною в словах і діях.

Олена Левчанівська

Олена Левчанівська мала історичну освіту: спочатку вона вчилася на філософському відділі Віденського університету, а згодом на Вищих жіночих курсах у Москві. Після одруження Олена з чоловіком переїхали в Житомир, де вона працювала в школі для дорослих, була активною учасницею товариства «Просвіта», долучилася до видання «Волинської газети» і «Громадянина». Невідомо, як Левчанівська ставилася до жіночого руху, однак вона сповна скористалася результатами емансипаційних процесів і виборчим правом у Речі Посполитій.

Жінка була депутаткою польського сейму з 1922 по 1927 рік. У польському парламенті Левчанівська виступала в оборону інтересів українців. Головним завданням Левчанівська вважала вибороти право на освіту українською мовою.

Оксана Мешко

Ціле життя Оксани Мешко пов’язано зі спротивом радянській каральній системі. За свою правозахисну діяльність Мешко пережила безліч домашніх обшуків, двомісячне «обстеження» в психіатричній лікарні. У 76-річному віці її знову арештували і присудили п’ятирічне заслання в містечко Аян на березі Охотського моря за «антирадянську агітацію і пропаганду». Повернувшись в Україну, Мешко відновила роботу в Гельсінській спілці, ініціювала створення «Гельсінкі–90», виступила співзасновницею Української республіканської партії.

Текст опрацювала Дар’я Сукачова