Історія і секс Авторка: Марія Тетерюк • АНТИЧНІСТЬ В а | Гендер в деталях
Історія і секс
Авторка: Марія Тетерюк
• АНТИЧНІСТЬ
В античній системі сексуальних знань і норм не існувало ідеї «сексуальної орієнтації», пов’язаної з гендером сексуального партнера. Вважалося, що у здорової людини сексуальний потяг викликають молодість і привабливість. Гомосексуальні чи гетеросексуальні вподобання не давали підстав думати, ніби ця людина не може бажати чи не здатна займатися сексом з людьми іншого гендеру.
Натомість категоризація сексуальної поведінки і сексуальних ролей в античному світі відбувалася відповідно до двох ролей у сексуальному акті — проникання і приймання. Проникальна роль відводилася дорослим чоловікам, рецептивна — жінкам, іноземцям і рабам. Між цими ролями була чітка ієрархія, яка в нормі ніколи не мала порушуватися.
Сексуальний статус юнака дещо відрізнявся в Стародавній Греції і Стародавньому Римі. У Греції еротичні стосунки із старшими чоловіками були важливою частиною виховання і соціалізації юнаків, особливо серед суспільної еліти. У Римі рецептивна сексуальна роль уважалася непристойною для всіх громадян чоловічої статі.
• СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
У системі середньовічних сексуальних знань і норм про сексуальність у центрі опинилися дві пари категорій, пов’язані з християнством, — сексуальне утримання / сексуальна активність та репродуктивний / нерепродуктивний секс.
Свідоме і цілеспрямоване утримання від сексу було моральним ідеалом для всього християнського середньовічного суспільства. Цнотливість розглядалася не як тимчасовий, а як постійний стан зосередженості на духовних питаннях, що дозволяє наблизитися до божественного. Незайманість дозволяла жінкам вийти за обмеження, приписані їхньому гендеру, і наблизитися до чоловіків. Чоловіча цнота асоціювалася не з фізичною незайманістю, а із самоконтролем, моральною силою протистояти сексуальнім хіті.
Наполягати на цілковитій гріховності сексу вважалося єрессю. Гріхом був не секс як такий, а секс заради насолоди. Для мирян секс у шлюбі вважався цнотливим, якщо він мав репродуктивну мету.
Сексуальну поведінку жінок регулювали набагато суворіше. Попри формально рівну юридичну відповідальність за позашлюбний секс, на практиці карали за нього переважно неодружених жінок низького соціального стану.
• НОВИЙ ЧАС
Спочатку виникає категорія гомосексуальності. Мішель Фуко провокативно датує її появу 1870 роком. Категорія гетеросексуальності виникає як логічне продовження класифікації сексуальних ідентичностей відповідно до гендеру партнера.
Джонатан Нед Кац (1990) описує другу половину XIX сторіччя як період конкуренції між новою нормою гетеросексуальності і репродуктивного сексу. Бажання, спрямоване на насолоду, а не на розмноження, спершу трактували як ще одне збочення. Та з подачі фрейдівського психоаналізу медицина стала розділяти сексуальний потяг і інстинкт розмноження. Категорія бісексуальності, яка підриває чітке розмежування між гомо- й гетеро- та проблематизує поняття сексуальної орієнтації як якоїсь стабільної довгий час залишається маргіналізованою.
• ЧИ ІСНУЄ ІСТОРІЯ СЕКСУАЛЬНОСТІ?
Мішель Фуко пояснює виникнення сексуальності формуванням у XVII–XIX століттях нової системи владних стосунків — біовлади. До того влада реалізувалася переважно як захоплення, утримання і знищення людей і речей. З XVIII сторіччя влада спрямовується на збереження і примноження життя і реалізується переважно через суспільні норми, а не через законодавчі заборони. «Сексуальна» поведінка населення стала об’єктом аналізу і метою державного втручання. Настанова на примноження життя працювала й на рівні індивіда. Громадяни контролюють свої тіла і задоволення через щоденний самоаналіз, що збігається з інтересами держави.
Ці дві пов’язані форми реалізації біовлади спираються на систему знань, що Фуко найменував scientia sexualis (наука про секс).
Що ж тоді об’єкт дослідження історії сексуальності? Для Мішеля Фуко історія сексуальності — це історія того, як у західних суспільствах складаються можливості для індивідів «визнавати себе як суб’єктів певної “сексуальності”».
