ТРАНСГЕНДЕРНИЙ ПЕРЕХІД Авторка: Інна Ірискіна Сукупність д | Гендер в деталях
ТРАНСГЕНДЕРНИЙ ПЕРЕХІД
Авторка: Інна Ірискіна
Сукупність дій, до яких трансгендерні люди вдаються задля зміни складників своєї статі й гендеру, узагальнено називають трансгендерним переходом або транзишеном (англ. transition).
Мотиви для переходу можуть бути різними, і транслюдина не зобов’язана пояснювати, чому вона це робить. Часто їх пов’язують із гендерною дисфорією — відчуттям незадоволення, дискомфорту, дистресу, що випливає з розбіжности між ідентичністю і гендером чи статтю. Хоча така дисфорія справді буває в багатьох трансгендерів/-ок, говорити про неї як про головну і єдину причину всіх переходів та неодмінний складник трансгендерности неправильно. Так розставлені акценти нерідко заводять у тінь тему трансфобії — нетерпимости до трансгендерних людей у суспільстві, хоча саме породжені нею проблеми часто стають джерелом дисфорії.
Перехід може містити (а може й не містити) такі етапи, що здійснюються в загальному випадку в будь-якій послідовності.
Соціальна адаптація. Зміна гендерної експресії і соціальної гендерної ролі. Наприклад, людина починає говорити про себе в іншому роді й називатися іншим іменем відповідно до гендерної ідентичности, змінює стиль одягу, починає/перестає користуватися макіяжем тощо.
Юридичне визнання гендеру. Зміна гендерного маркера й імені в документах, які посвідчують особу.
Замісна гормональна терапія. Цей етап найбільше впливає на зовнішність і на те, як її сприймає оточення. Термін, за який відбуваються помітні зміни, може становити від кількох місяців до пари років.
Хірургічні операції. Часто доводиться чути, як весь трансперехід ототожнюють з операцією зі зміни статевих органів. Насправді хірургічне втручання — далеко не головний і не всім потрібний етап.
Що неможливо отримати шляхом переходу?
Зміну хромосомного набору. У трансчоловіків він залишається XX, а в трансжінок — XY (якщо вони, звісно, не інтерсекслюди).
Статеві залози бажаної статі. Тому гормони доводиться вживати довічно.
Репродуктивні функції бажаної статі. У трансжінок немає матки і вони не можуть завагітніти й народити; так само статеві органи трансчоловіків не виробляють сперму, щоб могти зачати.
Трансгендерний перехід некоректно називати зміною статі — адже змінюються насправді лише окремі її складники, до того ж різний їх набір у різних випадках.
Ще один важливий момент — це камінгаут. У процесі переходу транслюдям доводиться робити його не раз, і не завжди вони можуть самі вибрати для цього зручний момент. Це може відбуватися в ситуаціях:
коли зовнішність під дією гормонів уже змінилася й оточення починає звертати на це увагу;
коли треба показувати документи, а в них іще вказано старе ім’я і стать, хоча людина вже живе відповідно до гендерної ідентичности;
на проміжних стадіях переходу або коли перехід навмисно робиться в бік андрогінности і люди починають гадати, «хлопчик це чи дівчинка»;
коли транслюдина при переході без операцій на геніталіях вступає в інтимні стосунки;
коли трансгендер/-ка опиняється в компанії, де є люди, які знали його чи її до переходу, і ті, хто не знали.
Дехто з трансгендерних людей, завершивши перехід, свідомо повністю змінюють оточення і рвуть усі зв’язки з минулим. Це називається «стелс» (англ. stealth — «прихований»). Такий спосіб життя не гарантує, що інформація про їхню трансгендерність якимось чином не стане відомою. А проте вони мають на це право.
Ніхто й ніколи не може вимагати розкрити трансгендерність або розкривати її без згоди самої транслюдини. Де, коли й перед ким робити камінгаут — це має бути особистим вибором самих трансгендерних людей.
За винятком аспектів трансгендерности, транслюди такі самі, як усі інші. І так само як усі інші, вони дуже різні. У них можуть бути які завгодно характери, звички, склад розуму, професії, захоплення й переваги. Вони можуть сповідувати будь-які ідеології, політичні позиції, вірування або ж не мати їх узагалі. Тому важливо не узагальнювати, а пам’ятати, що всі вони передусім особистості.
Текст опрацював Антон К.
