ТРАНСГЕНДЕРНІСТЬ І НЕБІНАРНІ ГЕНДЕРИ В ІСТОРІЇ Й КУЛЬТУРІ А | Гендер в деталях
ТРАНСГЕНДЕРНІСТЬ І НЕБІНАРНІ ГЕНДЕРИ В ІСТОРІЇ Й КУЛЬТУРІ
Авторка: Інна Ірискіна
Іноді можна почути, що трансгендерність — це порівняно нове явище в історії людства, а раніше, мовляв, нічого такого не було.
Звичайно, термін «трансгендер» з’явився недавно. Однак гендерні ідентичності, відмінні від чоловічої й жіночої, та гендерні прояви, відмінні від цисгендерних, існували набагато раніше в різних народів у різних кутках земної кулі. Такі явища часто об’єднують під умовною назвою «третя стать» або «третій гендер». Це може створювати помилкове враження про їхню схожість і спільне походження, але насправді в різних культурах такі гендери проявлялися зовсім по-різному.
У рукописах Давнього Єгипту періоду Середнього Царства (2000–1800 роки до н.е.) згадуються три гендери — чоловічий, жіночий і сехет. Останніх часто перекладають як євнухів, маючи на увазі, що їх кастрували, але однозначних підтверджень цього немає.
У давніх державах Месопотамії окремих людей, котрі виконували релігійні культи на честь богині Інанни або пізніше Іштар, описували як належних до третього гендеру. Вони займалися культовою проституцією, виконували екстатичні танці й сюжети та поєднували в собі гендерні характеристики чоловіків і жінок.
В культурі ацтеків і майя гендер часто розуміли як щось нефіксоване, що не зводиться до двох категорій чоловічого і жіночого. Правителі майя часто носили костюми зі змішаними гендерними атрибутами, грали чоловічі й жіночі ролі в офіційних церемоніях.
В Індії третій гендер — хіджра — існує й сьогодні. Первісно хіджра — це релігійна каста, яка об’єднує людей із чоловічими біологічними статевими ознаками, котрі одягаються і поводяться, як жінки. Нині це поняття часто застосовують до всіх трансжінок у регіоні.
У Таїланді невилучною частиною культури стали катої. Хоча під цим поняттям іноді об’єднують усіх людей із приписаною чоловічою статтю та жіночною зовнішністю, у самому Таїланді трансжінки воліють інші терміни. Натомість катой стосується людей, які при жіночному вигляді мають чоловічу ідентичність — фемінних геїв і кросдресерів. Найчастіше катої зайняті у сфері послуг, шоубізнесі, сексіндустрії. Цю ситуацію великою мірою породжує відсутність достатньої кількости добре оплачуваних робочих місць у традиційно чоловічих професіях, тому можна казати, що в Таїланді трансгендерні прояви часто мають соціальні причини.
У культурах північноамериканських індіанців відомі прояви небінарних гендерів, що їх об’єднує загальний термін «люди з двома душами». Такі люди наче мають дві ідентичності в одному тілі і вони можуть проявлятися одночасно, поєднуючи чоловіче й жіноче, або ж по черзі, коли людина вдягається й поводиться то як жінка, то як чоловік. При цьому стать від народження у них може бути як чоловіча, так і жіноча.
У культурах Полінезії, головно на островах Самоа, третій гендер має назву фаафафіне, що буквально означає «як жінка». Це люди вродженої чоловічої статі, котрі одягаються і поводяться, як жінки.
В Індонезії в народу буги на острові Сулавесі відомо цілих п’ять гендерів: крім звичайних чоловіка і жінки, є ще чалабай, чалалай і бісу. Чалабай умовно відповідає трансжінці, чалалай — трансчоловіку, а бісу поєднує жіноче й чоловіче одночасно. Ці гендери — частина місцевої релігійної культури, у якій їм відведено певні ролі і функції. Бісу займає вищу позицію в такій гендерній ієрархії.
На Балканах з ХІХ століття відомі «заприсяжні цнотливиці». Це люди первісно жіночої статі, які присягнули відмовитися від шлюбу й сексуального життя, після чого взяли на себе чоловічу роль, вели чоловічий спосіб життя і оточення сприймало їх нарівні з чоловіками. Причиною такого переходу часто бувало те, що в родині не залишалося чоловіків і хтось мав узяти на себе роль голови сім’ї. Іноді заприсяжними цнотливицями ставали, щоб уникнути небажаного шлюбу. Нині в балканських державах така практика залишилася майже винятково в Албанії.
Текст опрацював Антон К.
