​​Як мрії стають реальністю, або Як фемінізм змінює світ Автор | Гендер в деталях

​​Як мрії стають реальністю, або Як фемінізм змінює світ
Авторка: Юлія Мартова
#феміністична_утопія

ХХІ століття. Світ змінився настільки, що нашим предкам таке навіть не снилося. Життєвий лад, розподіл статусів, грошей, влади, технології, взагалі, сучасний звичний нам світ — чи люди, скажімо, в ХVІ столітті могли уявити таке? У ХVІ столітті, де Англією править королева Єлизавета Велика, Шекспір пише свої драматичні твори, а Васко да Гама знову вирушає в експедицію. Про фемінізм, соціальну рівність, права людей, права тварин і космічні польоти тоді, звісно, не було й мови.

І от ми сьогодні. У ХХІ столітті розквіт (а подекуди вже й криза) демократії, пацифізму та боротьби за екологію. Здається, людство рішуче просунулося вперед, поставивши під питання те, що вважалося об’єктивною істиною, і змінивши те, що видавалося незмінним. На зміну одним великим проблемам прийшли інші, але незмінним залишилася боротьба старого з новим, статики й динаміки, стабільности й прогресу. Що ж шукає суспільство, так наполегливо ідучи вперед?

Tempora mutantur, nos et mutamur in illis. Латинський вислів, який у перекладі означає, що часи змінюються і ми змінюємося разом з ними. Та хто вирішує коли, як, на скільки і що має змінитися?

Чи можемо ми уявити майбутнє? Чи вгадаємо щось із прийдешнього? Чи воно недоступне нам так само, як сьогоднішні реалії людям ХVІ століття? Я все-таки спробую й уявлю хоча б частину майбутнього. Те, що можу спрогнозувати із сьогоднішньої боротьби. Феміністичну утопію.

У ній живе дівчина десь мого віку. Сьогодні вона виконує навчальне завдання — набирає текст на комп’ютері (чи як там це робитиметься в майбутньому). Вона пише про історію, у якій хоробрі жінки намагалися подати свій голос та вказати на нерівність. Історію минулих років, у якій слово «фемінізм» ще сприймалося як антонім до «нормальної жінки», хоча самі феміністки робили все від них залежне, щоб звільнити всіх без винятку від кайданів гендерних стереотипів. Їй складно: вона не зовсім розуміє, як усе це могло бути.

Моя героїня пише з іншого світу. Її світ можна охарактеризувати як інклюзивний. До речі, вона не знає, що таке «дівчаче» виховання чи виховання «шляхетної леді». Лише завдяки уроку історії про побут і звичаї ХХ–ХХІ століть вона дізналася, що, живи вона в тому часі, у неї обов’язково було б рожеве платтячко, а у її брата — синя футболка, батьки обрали б для неї гуманітарну професію, а брат займався б точними науками. Їй дивно. Як би багато вона втратила, скільки кольорів і досвідів, якби жила так однобоко, навіть не намагаючись спробувати щось «хлопчаче».

Моя героїня обере власний шлях, вона обере його вільно. Я впевнена, що вона ніколи не зіткнеться з проблемами гендерної нерівности, як-от нерівна заробітна плата, подвійне навантаження чи «скляна стеля». Можливо, лише під час виконання завдання про життя жінок у ХХІ століття вона дізнається про ці явища.

Їй буде дивно, чому це жінки не могли вільно ходити вулицями вночі. Вона перепитуватиме батьків, чому дівчат застерігали не носити короткі сукні і що означає «спровокувати небажану увагу». Впевнена я і в тому, що вона ніколи не зазнає насильства.

ПРОДОВЖЕННЯ — на сайті Гендер в деталях за посиланням