ПРИЧИНИ ТРАНСГЕНДЕРНОСТИ Авторка: Інна Ірискіна Інтерес до | Гендер в деталях
ПРИЧИНИ ТРАНСГЕНДЕРНОСТИ
Авторка: Інна Ірискіна
Інтерес до причин трансгендерности випливає із циснормативности — уявлення, згідно з яким цисгендерність — норма, а трансгендерність — відхилення від неї. Адже якщо прийняти, що трансгендерність теж може бути варіантом норми, то питання про причини втрачає свій сенс. Крім того, в цьому випадку так само правомірно постає питання про причини цисгендерности.
Звідки беруться ті чи ті гендерні прояви і гендерні ідентичності?
Гіпотези можна поділити на дві групи — ті, що описують трансгендерність як щось вроджене і як щось набуте. Перші пояснюють її біологічними чинниками, другі — соціально-психологічними.
БІОЛОГІЧНІ ГІПОТЕЗИ
Генетика. Дослідження 112 трансжінок 2008 року показало, що в них у порівнянні з цисгендерними чоловіками частіше трапляється така форма гена рецепторів андрогенів, яка може знижувати сприйнятливість ними тестостерону. Того самого року в іншому дослідженні у трансчоловіків було знайдено варіант генотипу, схожий на той, що є у цисчоловіків, і відмінний від того, що є в цисжінок.
Структура мозку. Окремі дослідження показують наявність у мозку відділів, які у трансжінок схожі із цисжінками, а в трансчоловіків — із цисчоловіками.
Фантомні частини тіла. У 2008 році дослідження виявили, що трансгендерні жінки набагато рідше відчувають фантомні болі після видалення пеніса, ніж цисчоловіки. І навпаки, дві третини трансчоловіків свідчили про відчуття фантомного пеніса за фактичної його відсутности. Такі прояви вказують на те, що в транслюдей, які потребують хірургічних змін, особливим чином формується «схема тіла»: вона не збігається в області статевих органів із тим, що фізично наявне.
Статеві гормони. В окремих дослідженнях відзначають знижений вплив андрогенів або знижену чутливість до них у період внутрішньоутробного розвитку в трансжінок, близьку до такої в цисжінок. Припускають, що надалі це призводить до розвитку більшої фемінности.
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ГІПОТЕЗИ
Виховання. Якщо батьки виховували хлопчика надто дівчачим або його оточення було переважно жіночим, то така особа може стати трансжінкою (у випадку трансчоловіків, відповідно, навпаки). Однак у цю гіпотезу не вписується багато випадків, коли гендерна ідентичність розвивалася всупереч вихованню.
Сексуальність. Сексолог Рей Бленчард і його послідовники поділили трансжінок на дві категорії — «гомосексуальні», яких до переходу мотивує потяг до чоловіків, та «аутогінефільні», які сексуально збуджуються від уявлення себе жінкою. Хоча в окремих випадках такі мотиви бувають, спроби запхати в цю категоризацію всю трансфемінну частину спектра не витримують перевірки практикою і їх розкритикували багато транслюдей та цисгендерних спеціалістів.
Гендерна дезадаптація. Передбачає, що особа через певні особливості вважає для себе неприйнятними гендерні установки й шаблони поведінки, які в неї намагаються вкласти, і зрештою ідентифікує себе з іншим гендером.
Асоціальність. Гіпотеза більшою мірою стосується таких людей, як аутичні й шизоїдні, які погано засвоюють соціальні установки. Як наслідок, усе це слабо впливає на розвиток їхньої гендерної ідентичности і її формують зовсім інші чинники, які в кожному випадку можуть бути індивідуальними.
Конструювання ідентичности. Цю теорію сформулювала авторка цього тексту. Вона представляє гендерну ідентичність як конструкт, що складається з окремих «цеглинок» — властивостей та проявів того чи того гендеру, які викликають у людини відчуття «свого» або «чужого». Коли кількість «свого» досягає критичної маси, воно перетворюється на відчуття приналежности до відповідного гендеру. «Своїм» може бути і те, що властиве особі, і те, до чого вона прагне, — і таке прагнення може мотивувати здійснити перехід.
Хай там які причини в кожному конкретному випадку, це не впливає на право особи відчувати, розвивати і трансформувати свою гендерну приналежність так, як вона того хоче.
Текст опрацював Антон К.
