Оля Геркулес: кухня відчуттів і спогадів Авторка: Олена Бра | Гендер в деталях
Оля Геркулес: кухня відчуттів і спогадів
Авторка: Олена Брайченко
Сьогодні Оля Геркулес — кулінарна зірка, авторка англомовних кулінарних книжок-бестселерів. Її твори розкуповують десятками тисяч. За п’ять років після виходу книжки «Мамушка» її перекладено кількома європейськими мовами, сотні тисяч читачів у всьому світі тримають її на кухонній книжковій полиці та готують борщ і вертуту, печуть пиріжки, квасять капусту за її рецептами. Оля розповідає світові про популярні домашні страви українців, звичайні повсякденні наїдки, консервацію і закохує у них світ. Свій кулінарний блог, рецепти для «Ґардіан», три бестселери, участь у програмах на Food Network — це все про Олю.
Досягнути такого ефекту у видавничому англійському, американському, європейському світі надзвичайно складно, адже ринок кулінарних книг щомісяця поповнюють десятки нових видань. Однак видавці в перший же рік зацікавилися книжкою і видали «Мамушку», яка де-факто є збіркою домашніх рецептів мами Ольги Гребенюк та бабусь Олени Мардаренко й Віри Паскової.
З УКРАЇНИ ДО КІПРУ
А починалося все з того, що до 12 років Оля жила із сім’єю в Каховці. Як і в більшості українських родин, куховарили у них жінки. Щоправда, бували винятки: коли Оля хворіла, суп для неї готував тато, це була єдина страва, яку вона готова була їсти навіть за відсутности апетиту. Живучи під опікою бабусь і мами, Олі кулінарією особливо не захоплювалася — вона мріяла стати художницею!
Ситуація змінилася після переїзду у дванадцятирічному віці на Кіпр. За кілька років до розпаду Радянського Союзу батько Олі почав займатися дрібним бізнесом — виробництвом соняшникової олії. До середини 1990-х справа розвинулася і родина навіть мала змогу відпочивати за межами України. Зваживши можливості, ухвалили послати Олю з мамою на Кіпр, але вже не на відпочинок, а навчатися. Отож Оля вчить мову, заводить нових друзів і заново відкриває життя.
Після Кіпру почалося навчання у Ворицькому університеті, де Оля здобула ступінь бакалавра італійської мови і міжнародних відносин. Спілкуючись з однолітками в Італії, вона захоплювалася і дивувалася з того, як її ровесниці/-ки емоційно розповідають про їжу, смакують її й самостійно готують.
РІШУЧІ КРОКИ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І НОВІ ЗНАННЯ
Про кулінарне мистецтво Оля задумалася під час кризи 2008–2009 років. То був період невизначеності й розгубленості, багато підприємств скорочували персонал. Тоді Оля ухвалює фактично доленосне для себе рішення — піти навчатися в кулінарну школу Leiths School of Food and Wine у Лондоні.
Закінчивши кулінарну школу, Оля працювала у відомому лондонському ресторані Ottolenghi, займалася кейтерингом, дописувала в кулінарний журнал Джеймі Олівера. Працюючи на кухні ледь не цілодобово, Оля відшліфовує свою майстерність, а тимчасом дізнається, що вагітна первістком Олександром. Проте роботу на кухні вона не покинула і пішла звідти лише за два тижні до пологів.
Народження 2012 року сина Олександра перервало її роботу на ресторанній кухні і спонукало глянути на світ довкола по-новому. З батьком хлопчика Оля разом не жила, а тому після його народження опинилася фактично без роботи і без підтримки партнера.
СЬОГОДНІШНІ ВИКЛИКИ
Та все-таки найбільше задоволення і натхнення для Олі — це писати кулінарні книжки, розповідати в них історії. Робота над кулінарними дослідженнями та їх презентаціями триває, але вже спільно з чоловіком і двома синами.
Тепер Оля працює над новою кулінарною книжкою, підтримує активну взаємодію в соціальній мережі. Розповідає в сторіз про кулінарні експерименти, життя, про цікаві проєкти інших кулінарів. На її сторінці завжди можна знайти цікаві й апетитні страви, неймовірно атмосферні фото та кулінарні історії з різних країн.
Нарешті про успіх. У кожної людини своя історія перемог і невдач, так само як уміння сприймати їх. Сьогодні можна сміливо говорити, що Оля досягла успіху в кулінарно-літературній справі, їй вдалося не лише зацікавити своєю творчістю, а й не зупинятися.
Дивіться виставку Жінки, які торують нові шляхи на сайті
