ТРАНСГЕНДЕРНІСТЬ І ПРАВА ЛЮДИНИ: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА МЕХАН | Гендер в деталях

ТРАНСГЕНДЕРНІСТЬ І ПРАВА ЛЮДИНИ: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА МЕХАНІЗМИ
Авторка: Інна Ірискіна

Принцип рівноправности передбачає, що трансгендерні люди мають ті ж самі права, як і всі інші. У реальності ситуація далека від дотримання всіх цих прав. Багато транслюдей зіштовхуються з насильством, дискримінацією, стигматизацією у зв’язку з неприйняттям їхньої гендерної ідентичности чи гендерних проявів. Сукупно все це становить трансфобію, що є різновидом ксенофобії — нетерпимости до тих, кого сприймають як «чужих».

Декларація ООН, описуючи права людини загалом, не дає детальних трактувань, як саме їх повинні забезпечувати. Тим паче забезпечення для різних груп може відрізнятися, наприклад для транслюдей багато впирається в можливість офіційного визнання їхньої гендерної ідентичности.

Тому 2006 року група експертів ООН, до якої долучалися й ЛГБТ-активісти, розробила Принципи застосування міжнародно-правових норм про права людини щодо сексуальної орієнтації і гендерної ідентичности (Джок’якартські принципи). Вони містять набір рекомендацій державам та іншим інституціям щодо заходів, до яких вони повинні вдаватися, щоб забезпечити дотримання тих чи тих прав людини.

Крім ООН, існують інші міжнародні структури, які грають велику роль у забезпеченні прав трансгендерних осіб. Серед них — Рада Європи. Її засадничий документ у цій галузі — Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Будь-який житель країн Ради Європи, який уважає, що його права відповідно до якоїсь зі статей Конвенції порушено, може звернутися по захист у Європейський суд з прав людини. Щоправда, зробити це можна, тільки якщо не вдалося добитися справедливости в судах нижчих рівнів своєї країни.

У 2009 році Комісар з прав людини Томас Хаммарберг опублікував тематичну доповідь «Права людини і гендерна ідентичність». На конкретних даних і прикладах він описав дискримінацію та інші проблеми, з якими мають справу транслюди, і за підсумками цього сформулював рекомендації країнам-членам Ради Європи:

керуватися Джок’якартськими принципами;
розробити пришвидшені прозорі процедури юридичного визнання гендеру;
викорінити стерилізацію й інші види примусового медичного лікування як вимоги до такого визнання;
забезпечити доступність процедур зі зміни тіла та компенсацію державою витрат на них;
зняти обмеження для трансосіб на можливість залишатися в шлюбі;
долучати трансгендерних людей до розроблення політик, які їх стосуються.

У 2010 році Комітет Міністрів Ради Європи затвердив рекомендації державам-членам «Про засоби боротьби з дискримінацією на підставі сексуальної орієнтації або гендерної ідентичности» (CM/Rec 2010(5)). Ці рекомендації безпосередньо стосуються процедури юридичного визнання гендеру.

Нарешті, 2015 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила Резолюцію 2048 «Дискримінація трансгендерних людей у Європі». Вона містить такі рекомендації:

розробити швидкі, прозорі й доступні процедури, засновані на самовизначенні, для зміни імені та зареєстрованої статі трансгендерних людей;
скасувати стерилізацію й інші обов’язкові медичні втручання, а також психіатричні діагнози як необхідні юридичні вимоги визнання гендерної ідентичности;
прибрати будь-які обмеження на право трансгендерних людей залишатися в чинному шлюбі після визнання їхнього гендеру;
розглянути можливість включити варіант третього гендеру в документи, які посвідчують особу, для тих, хто цього потребує;
забезпечити, щоб найкращі інтереси дитини були першочерговим питанням у всіх рішеннях стосовно дітей.

Хоча ці стандарти визначено на такому високому рівні, сьогодні вельми небагато держав у світі задовольняють їх повною мірою.

Текст опрацював Антон К.