​​Освітян(к)и під час війни стали надійним тилом української а | Гендер в деталях

​​Освітян(к)и під час війни стали надійним тилом української армії. Будівлі шкіл, садочків, ліцеїв — притулки для тисяч тимчасово переміщених осіб.

А вчительки, виховательки й педагогині з початком повномасштабного вторгнення поєднують онлайн-уроки з волонтерством, чергуванням на блокпостах і навіть з військовою службою.

Ця серія інтерв’ю покликана показати, як вдається освітянкам із різних регіонів України працювати в умовах війни, що вони роблять для перемоги і як при цьому вирішують проблеми гендерної нерівности.


Серію підготовлено «Гендер в деталях» за підтримки Швейцарії в межах Швейцарсько-українського проєкту DECIDE, що його впроваджують Консорціум ГО DOCCU та Pädagogische Hochschule Zürich.


Перша героїня – Лілія Вепрейчук. Їй 32 роки. З літа 2021 жінка працює директоркою Довгопільського ліцею, що на Івано-Франківщині.

Окрім менеджерської посади, Лілія викладає хімію для учнів 8-9-х класів.
як освітній заклад функціонує у воєнний час;
які заходи проводять для місцевих жителів і переселенців;
що допомагає освітянам невеличкого гірського села здійснювати колосальну роботу для нашої спільної перемоги?

Читайте в інтервʼю авторства Ірини Дєдушевої за посиланням