Get Mystery Box with random crypto!

Впливові: українські політикині різних епох Авторка: Мар’яна Б | Гендер в деталях

Впливові: українські політикині різних епох
Авторка: Мар’яна Байдак

Історія українських політикинь — це переважно історії окремих жінок. «За спиною» в цих жінок дуже часто стояли чоловіки, які виховували у них чітку суспільну позицію чи підтримували цю роботу. До того ж, незважаючи на противників активної політичної діяльності жінок, серед чоловіків були і є її прихильники.

Найвідомішою політикинею києворуської доби вважають княгиню Ольгу. Нині у багатьох Ольга асоціюється хіба зі страшною помстою древлянам за смерть свого чоловіка, цю легенду переказують в усіх підручниках з історії України.

Поза легендами слід нагадати, що Ольга як правителька відзначалася дипломатичним хистом та запам’яталася реформами внутрішнього життя держави в різних напрямах — економічному, ідеологічному, культурному.

Сьогодні княгиню Ольгу вважають першою українською святою, яка захищає весь народ, а також допомагає матерям синів і вдовам. Її малюють на іконах, їй моляться і ставлять пам’ятники (найвідоміший — у Києві на Михайлівській площі).

Життя і діяльність княгині Інгігерди (у хрещенні — Ірина) в більшості історичних розвідок показують крізь призму життя її чоловіка, давньоруського князя Ярослава Мудрого. Разом з Ярославом відбула походи на Новгород і Київ. Інгігерда мала власне військо, яке утримувала своїм коштом. Відомо, що Ярослав Мудрий довіряв дружині політичні справи.

Гюррем Султан (бл. 1505 — 15 квітня 1558), або Роксолана відома українським читачам за однойменними творами Осипа Назарука і Павла Загребельного, а глядачі знають цю історію ще й завдяки українському телесеріалу Бориса Небієрідзе, у якому головну роль зіграла Ольга Сумська.

Роксолана зіграла важливу роль у дипломатичних відносинах Османської імперії з Польським королівством. Вона підтримувала дружні зв’язки із Сигізмундом І і його наступником Сигізмундом ІІ Августом. Дослідники вважають, що завдяки Роксолані зменшилася кількість набігів на українські землі, які перебували у васальній залежності від Османської імперії.

Серед небагатьох політичних діячок ХІХ століття слід згадати і письменницю Лесю Українку, — хоч вона й не брала безпосередньої участі в політичних процесах, але була політично ефективною. Вона вважала інтелігенцію засадничою рушійною силою політичної боротьби, виступала за мирну боротьбу без залучення зброї, агітувала за покращення умов життя для народу, за реалізацію ідей соціальної справедливості та за державну самостійність.

Революційні події 1917 року зробили молоду дівчину Марію Нікіфорову з Олександрівська (нині — Запоріжжя) впливовою політичною особою на українських землях у складі Російської імперії. Нікіфорова уславилась як лідерка найрадикальнішої гілки революційного руху — анархістів-безмотивників, котрі виступали проти влади й закону, діяли дуже радикально й жорстоко. Відомо, що її вважали харизматичною ораторкою, яка вміло представляє анархістські ідеї.

Яскравим прикладом поєднання політичної кар’єри і захисту жіночих справ стала діяльність Мілени Рудницької. Головною метою своєї діяльності в Союзі українок Рудницька вважала піднесення політичної свідомості жінок та активізацію їх у політичному житті Галичини. Сама вона була активною членкинею коаліції поміркованих демократичних сил — Українського народно-демократичного об’єднання.

Ціле життя Оксани Мешко пов’язано зі спротивом радянській каральній системі. Оксана Мешко ніколи не вела відкрите політичне життя і до кінця своїх днів була в опозиції до офіційної влади. Політична і громадська діяльність Оксани Мешко тісно пов’язана з її особистим життям. Постійна потреба захищати і захищатися через «неправильне» походження, ідеї й дії визначили її місце й місію в історії українського суспільства.

Як показують історії українських жінок, політична активність вимагає багато праці і рішучості, а часом і жертв. Наступні політичні діячки мають брати на себе відповідальність за непопулярні дії, усвідомлювати, що не все вдається одразу, бути готовими до нерозуміння й осуду.

Текст опрацювала Вікторія Борисенко