Ми продовжуємо тему цьогорічних прайдів очима українців та у | Гендер в деталях
Ми продовжуємо тему цьогорічних прайдів очима українців та українок. Багато з них були вимушені поїхати не лише до сусідніх країн, але й далі Європою.
Виїхати – не означає забути. Виїхати – означає казати про себе та проблеми своєї країни всюди, де є ця можливість. Публічні акції, протести, масові заходи – багато в чому на них зараз будується видимість нашого народу в європейському просторі. Адже це можливість привернути увагу до війни, яка все менше з’являється в ЗМІ та побутових розмовах, а також можливість посприяти допомозі для своєї країни.
#ПарижПрайд – ще одна подія світового масштабу, яка зібрала тисячі людей у ході від палацу Порт-Доре до площі Республіки. Цього року вони скандували «je suis Ukraine», маніфестуючи потребу України в підтримці та свободі. Вперше за всю історію прайду його відкривала українка – Anna Zhytar, звертаючись до усіх присутніх зі сцени.
Як цитує її французьке видання «Le Monde»:
«Є дві ситуації, які дійсно змінили моє життя, - це камінг-аут 12 років тому, а після – війна».
Інша українка – Anna Sharyhina – співзасновниця КиївПрайд та ХарківПрайд, віце-президентка жіночого об'єднання «Сфера» – описує основні меседжи дуже просто:
«Прайд – це досі протест. Україна потребує підтримки. Уряд Франції має знати, що люди підтримують Україну».
Два роки пандемії обмежували Марш гордості та рівності, але тепер він набуває нових відтінків, адже цей період показав, які ще проблеми ЛГБТ-спільноти потребують уваги. І в цей раз вони вийшли у знак солідарності з Україною, але й з ідеєю боротьби із трансофобією.
Бачучи, які наслідки зокрема для ЛГБТ-спільноти спричинила пандемія, розуміємо, якими тотальними можуть бути наслідки війни.
Офіційною айдентикою стали синьо-жовті кольори, їх можна було побачити не лише у якості стягів серед французьких та райдужних, але й в одязі, макіяжі, на афішах, що розповсюджували напередодні.
Прайд – це протест. Проти несправедливості, нерівності, невизнання.
Українці та українки знов вийшли за свою свободу та чужі свободи в іншому місці, однак з надією, що саме це посприяє наступному українському прайду у вільний Україні.
Текст підготувала Альона Грузіна
