А ви вже прочитали текст «Український фемінізм між Заходом т | Гендер в деталях
А ви вже прочитали текст «Український фемінізм між Заходом та Росією»?
Він за посиланням тут
Проаналізувавши вплив західних та східних фемінізмів, авторка матеріалу задалась питанням: чи можливий український апарат аналізу?
І прийшла до висновків:
ТЕКСТ ПІДГОТОВЛЕНИЙ ДО ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ рф
Теоретичні й прикладні феміністські дослідження на місцевому матеріалі потребують фахових навичок та часових і фінансових ресурсів, яких наразі мало. Українські феміністки (й українське громадянське суспільство взагалі) роками демонструють приголомшливі результати «на ентузіазмі», але для сталого поступу потрібні сталі ресурси.
Наукові фемдослідження мали би вестися в університетах і оплачуватися заробітною платнею дослідниць. А вже їхні результати, спочатку презентовані у фахових академвиданнях, згодом мають перероблятися для масового читацтва в науково-популярний формат.
Натомість «Гендер в деталях» часто замовляє статті на теми, взагалі не вивчені в укрконтексті, і має багато текстів, у яких певне питання вперше розглядається українською мовою.
Активістські ж рухи потребують організаційного, фінансового і так само часового ресурсу. Брак цих чинників досі узалежнює укрфемінізм від західного й російського, меншою мірою в його активістській частині, більшою — в аналітичній і рефлексивній.
Якщо самоорганізуватися на проведення маршів, підписання петиції та інші колективні дії ми вже можемо непогано, то в частині апарату рефлексії й аналізу ми досі плаваємо між некритично запозиченими із Заходу та/або «пережованими» з Росії парадигмами, жодна з яких нас не стосувалася. Причину цього легко назвати і вона не потребує окремого пояснення — це структурний брак ресурсів для споживання й виробництва знання, парадигмальної тяглости і навичок самостійного аналізу.
Більшість ресурсів на розвиток фемінізму і впровадження гендерної рівности в Україні походять із розвинутих капіталістичних країн Заходу, і така ситуація триває вже кілька десятиліть. Місцеве виробництво знання можливе лише тоді, коли замовником і джерелом фінансування цього знання стане саме суспільство.
Більше — в статті
Ілюстрація Олександра Грехова
