Чому ми, як феміністки, повинні лобіювати зброю для України ? | Гендер в деталях

Чому ми, як феміністки, повинні лобіювати зброю для України ?
Авторки: Дар’я Цимбалюк та Ірина Замуруєва

Як феміністки, ми критично ставимося до мілітаризації. Однак, воєнні злочини Росії не залишили нам іншого вибору, окрім запровадження кампанії за додаткову військову допомогу, для захисту та виживання.

Наш дім в небезпеці, ми обидві виросли в Україні. Наші близькі залишаються там. Росія стирає з лиця землі українські міста. Це не стратегічне нанесення ударів по воєнній інфраструктурі, а холоднокровне, безжальне вбивство мирних жительок.

Агресія Росії продовжується дотепер. Після звільнення міст під Києвом, світ дізнався про звірські воєнні злочини росіян, які ґвалтували , катували та страчували мирних жительок. Братські могили виявлені в Бучі та Мангуші. Більше 500 000 українок були депортовані у Росію.

Харків та Миколаїв обстрілюють щоденно, відсутнє водопостачання. Бойові дії поширились по всій Луганщині та Донеччині, Львівська та Закарпатська області, зазнають ракетних обстрілів. Кожне місце в Україні стало небезпечним, тому воєнні злочини необхідно зупинити.

Коротко переповісти всю історію імперської війни Росії проти України неможливо, але слід зауважити кілька важливих моментів. Росія століттями намагається змусити Україну бути частиною свого політичного, економічного та культурного простору, про що і заявив Путін у виступі 21.02.22 р.

Війна Росії проти України – це не лише напад на територію і суверенітет нашої країни, і почалась вона не у 2014 році з анексії Криму та окупації частин Донбасу. Росія стирає українську культуру та традиції.

Наше розуміння фемінізму – це активна інтерсекційна боротьба за усунення усіх видів пригнічення, яка полягає в допомозі (ви)жити пригніченим. Війна в Україні несе екзистенційну загрозу для нашої вітчизни.

Зміст нашого опору полягає в самозахисті від усіх видів російської зброї. Однієї мужності нажаль недостатньо. Щоб зупинити жорстокі вбивства мирних жительок, для нас необхідне постачання в Україну додаткової зброї.

Закликати до військової підтримки – не легке для нас рішення. Тим не менш, на даний момент пацифістська позиція сприяє продовженню насилля. Пацифізм та бездіяльність вбивають. Щоденно ми втрачаємо людей, живих істот та цілі екосистеми.

Нам необхідна, чітка і аргументована реакція на насилля проти України. Вагання про постачання зброї Україні означатиме легалізацію воєнних злочинів заради власної безпеки. Це не є питанням етичної політики, мова йде про життя або смерть, мати можливість для захисту чи ні.

Феміністська етика потребує колективної відповідальності щодо жертви. Між жертвою та агресоркою існує чітке розділення, як між чорним та білим, і світ має відповідальність допомогти народу України захистити себе.

У довгостроковій перспективі ми продовжуємо укріплювати антикапіталістичну, інтерсекційну, феміністську солідарність, та закликаємо надати Україні максимальну військову підтримку у найкоротші терміни. Розмова про зброю складна, тому просимо вас поговорити з подругами та поділитися цим текстом. Ми організовуємо відео-дискусії, якими можна ділитися.

Якщо маєте можливість писати представницям західних урядів, то пропонуємо декілька ідей про надання військової допомоги:
- Засоби ППО, великої дальності, які ефективні в нічний час та в умовах поганої видимості;
- Винищувачі та навчання українських пілоток ними керувати;
- Далекобійні артилерійські ракетні комплекси і реактивні системи залпового вогню;
- Безпілотні дрони;
- Танки та бойові броньовані автомобілі;
- Протикорабельна зброя;
- Матеріально-технічні засоби транспортуванні зброї в країну та її територією;
- Паливо;
- Захист від біологічної та хімічної зброї;
- Тренування українських військових, аби вони могли використовувати нову зброю;
- Увести ембарго на російську нафту та газ.

Лише разом ми зможемо зупинити російську агресію та вбивства мирних жительок України. Народ України бореться що є сили. Ми теж можемо разом боротися за отримання інструментів самозахисту.

Текст опрацювала Світлана Пугач