Шкільні конкурси краси: можливості чи обмеження? Авторки: Оле | Гендер в деталях

Шкільні конкурси краси: можливості чи обмеження?
Авторки: Олена Стрельник , Олександра Козлова

«Дівчина має бути гарною» — соціалізація дівчат в Україні починається ледь не з народження. Уявлення про фізичну привабливість як ідеал жіночности підтримують у дитсадках, школах та університетах конкурсами краси і закріплюють роль «прекрасної половини людства».

Такі практики суперечать ст. 21 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків», згідно якої навчальні посібники мають бути вільними від стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка, та виховувати культуру гендерної рівности.

Учені з університету Айови дослідили антропометричні дані і рівень доходів 2383 осіб віком 18–65 років. Результати засвідчили, що у вищих на зріст чоловіків вищий і рівень доходу. Натомість для жінок, зайва вага знижує рівень річного доходу.

Участь у конкурсі краси цілком може бути формою самовираження, досвідом публічних виступів. Більшість отримують титули: «Міс посмішка, елегантність, грація…», але «Міс школи» — дістається одній учасниці. Що відчувають ті, хто не здобули перемогу? Анастасія ділиться спогадами про відчуття сорому, порожнечі і злості: «Я плакала — важко було пережити програш».

Ось кілька фрагментів сценаріїв шкільних конкурсів «Міс школи»: «Прокинулась, одягнулась, посміхнулась і пішла прикрашати світ собою»,«Жіноча врода здатна розтопити кригу в людських серця, допомогти забути про будні, проблеми». «А до речі, кажуть, що наші дівчата — найкрасивіші дівчата в світі. Це правда? Ну, звичайно! Вони найкрасивіші, найрозумніші, найпривабливіші, найталановитіші, найчарівніші…».

Інший конкурс: «Коса — дівоча краса», наче не існує дівчаток з коротким волоссям. Крім того, сумнівним є критерій оцінювання, оскільки дівчата в окулярах, повненькі, зі шрамами на обличчі чи з іншими особливостями залишаються поза увагою.

На думку Єлизавети, учасниці шкільного конкурсу краси, найбільша проблема — у кандидатки висувають «найгарнішу обраницю класу». ЇЇ досвід виступити в образі вампіри в червоно-чорному костюмі, пофарбованим волоссям та пірсингом був провальним.

Часто нав’язується ще одна роль дівчини й жінки — обслужувальна: «Кожна з дівчат — майбутня господиня...повинна вміти не лише смачно готувати, а й знати секрети кухні». Анастасія мала завдання — почистити картоплю, щоб була нерозривна смужечка картопляної шкірки. У кого довша, та й виграла.

Реальність таких конкурсів добре зображено в кліпі Бейонсе на композицію «Pretty Hurts»: учасниця конкурсу намагається всміхатися суддям, звабливо дефілювати, а за кулісами страждає і не здобуває титул «Королеви краси».

Результати опитування проєкту «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді» показали, що кожна четверта школярка старшого віку обмежує себе в харчуванні з метою схуднути. Переважно це наслідок гендерної норми про привабливість.

Зовнішній вигляд дівчат і жінок є і буде важливим доти, доки цьому надаватимуть значення. У цьому контексті хочеться згадати серіал «Моя улюблена Страшко», коли у кінці головну героїню «прикрашають». Чи існує популярна кінострічка, у якій «прикрашали» б хлопця?

На власному досвіді ми зіткнулися з неприйняттям критики шкільних конкурсів шкільним учительством. Розмови на тему гендерної рівности чи феміністична критика індустрії краси сприймаються в дусі «феміністки забороняють жінкам бути привабливими».

Ми не закликаємо забороняти конкурси краси в школах. Спробуймо критично подивитися на їхню суперечливу роль у житті дівчат і жінок.

Якщо говорити про ціннісні орієнтації підлітків, наведемо приклад однієї німецької школи, де на стенді висять фото тих, кого обрали учні шляхом анкетування: їх просили обрати доброзичливих товаришів і товаришок, готових завжди підтримати.

Конкурси краси — це не лише про конкуренцію й несправедливе оцінювання, але й можливий крок до формування ненависти до власного тіла. Краще привчати дівчат до самоповаги, солідарности з іншими, а не змагання з ними.

Текст опрацювала Світлана Пугач