Секрети успіху для сучасного міста Авторка: Аня Кізірія Книг | Гендер в деталях

Секрети успіху для сучасного міста
Авторка: Аня Кізірія

Книга Джейн Джейкобс «Смерть і життя великих американських міст» 1950 р., була українською 2021-го CANaction. Вона досі надихає архітектор(ів) та урбаніст ок у всьому світі.

У США 1950–60-х р. популярности набирає ідея «осяйного міста» Ле Корбюзьє: «Уявімо, що ми в’їжджаємо в місто через Великий парк… Автомобіль їде піднятою мотодорогою між хмарочосами…на околицях розташовуються муніципальні споруди, оточують простір музеї та університетські будівлі. Усе місто — це парк».

Одночасно американські містопланувальники захоплювалися ідеєю передмість із білими парканами, газоном на чималій відстані від місць праці й розваг. Активізувалося будівництво автомагістралей.
Однак, автомобілізація витісняє житель(ок) з тротуарів і прибудинкових територій, люди втрачають відчуття причетности до свого двору.

Джейн Джейкобс, «мати урбаністики», жила у Ґрінвіч Віллідж — почала боротьбу з Робертом Мозесом «головним будівельником Нью-Йорка». Активіст(к)и писали листи, складали петиції та скликали мітинги. Їм вдалося зібрати 30 000 підписів за збереження парку. Згодом простір повернули громаді. Так постала книжка «Смерть і життя великих американських міст».

Особисто мене вразила концепція «очей вулиць»: визирають із вікон і балконів, дивляться крізь вітрини крамниць… помічають «чужих»…стають активними учасни(цями) «вуличного балету».

Одного дня, з балкону п’ятиповерхівки я побачила таку картину: хлопець б’є старого чоловіка, а навколо зібрався натовп підлітків. Мій партнер подзвонив у поліцію, сусід у халаті й капцях вилетів із під’їзду і зупинив бійку. Показово, що поліція не відповіла на жоден дзвінок і передзвонила лише через пів години. Ситуацію вирішили силами двору. Важко уявити ту саму швидкість реакції і турботу про життя свого подвір’я у 20-поверховому будинку, де живу я.

Інша пригода: підбігла дівчина і заговорила зі мною, наче із старою подругою. Я вже відкрила рота сказати, що вона помилилася і ми не знайомі, аж тут побачила біля неї моторошного чоловіка і зрозуміла, в чому річ і чому дівчина так поводиться. Взяла на себе місію «очей вулиці» і підіграла їй доки приїхало таксі і дівчина безпечно поїхала додому.

Як боротися з небезпеками, крім побутового патрулювання вулиць місцевими? Джейкобс описує три відомі їй способи пристосуватися до небезпеки, і вони тільки погіршують ситуацію:
змиритися з небезпекою;
використовувати особистий автотранспорт щоб уникати небезпек їх не бачити;
система так «покриття», усі знають, де межі районів, хто «власник» і що буде, якщо їх перейти.

У сучасному варіанті це відгороджена територія, охороняють камери спостереження й охоронці. Така сегрегація вважається атрибутом успішного життя середнього класу. Новопечерські Липки, Ріверстоун, який повністю перекрив «звичайним людям» доступ до набережної. Або Комфорттаун. Пам’ятаю, приїхала туди у гості, а охоронець не знайшов моє запрошення і погрожував перекинути мене через паркан.

То як же уникнути небезпек урбанізації, а не камуфлювати їх? Відповідь Джейкобс — це ідея міського розмаїття. Перебування людей в одному районі з різною метою в різну пору доби протидіє його спустошенню.

Як на мене, гарний приклад — парк Шевченка в центрі Києва: зранку є батьки з малечами, люди на пробіжці і ті, хто вигулюють собак; в обід його заповнюють студент(к)и; ввечері зустрічаються друзі й закохані, а старші люди грають у шахи, відбуваються кінопокази.
Щоб зберігати старі будівлі, Джейкобс підкреслює: у новобудовах вища орендна плата, яку не можуть собі дозволити малі бізнеси. Заселитися в нові будинки можуть дорогі ресторани, великі офіси, але аж ніяк не книгарня чи маленька кав’ярня.
Джейн Джейкобс наголошує: «Коли міста зазнають невдачі вони зазнають невдачі з тих самих причин, чому зазнають краху демократії: корупція, тиранія…культурний дрейф…Міста можуть забезпечити щось для кожної й кожного лише тому і лише тоді, коли їх створено всіма».

Текст опрацювала Світлана Пугач