Трансгендерність та інфраструктура: «туалетні війни» Авторка: | Гендер в деталях

Трансгендерність та інфраструктура: «туалетні війни»
Авторка: Інна Ірискіна

Наприкінці ХХ — на початку ХХІ століття трансгендерна спільнота суттєво виросла кількісно, стала видимішою і чутнішою, а ще в набагато більшій мірі стала суб’єктом, що говорить сам за себе. Наявність у гендерно-бінарному суспільстві чималої кількости людей, чиї гендерно-статеві параметри не вписуються в цю бінарність, неминуче породжує протиріччя й необхідність якось їх вирішувати.

«ТУАЛЕТНІ ВІЙНИ» У США
За останні роки у США набрали обертів законодавчі ініціативи, покликані врегулювати відвідування трансгендерними людьми туалетів і подібних приміщень.
На сьогодні єдиний штат, у якому «туалетний закон» дійшов до стадії набрання чинности, — це Північна Кароліна. Згідно із законом, ухваленим 2016 року, доступ до санвузлів і роздягалень у публічних установах має надаватися на основі статі, вказаної в свідоцтві про народження, що її в цьому штаті трансгендерні люди можуть змінити лише після операції.

ЕКСКЛЮЗИВНА ФЕМІНІСТСЬКА ДУМКА
Побоювання, що дозвіл користуватися гендерно-маркованими приміщеннями відповідно до гендерної ідентичности призведе до доступу в жіночі туалети сексуальних маніяків і насильників, часто звучать рефреном.

Аналізуючи «туалетні закони» з феміністської перспективи, авторка під псевдонімом Теттікейп стверджує: «я не вірю, що транслюди — хижаки, але я вірю, що люди, соціалізовані як чоловіки тобто і трансжінки. — І. І., мають більшу схильність бути такими», — і на цій підставі підтримує обмеження доступу для них у жіночі простори.

Ще в одному блозі, розмірковуючи про доступ до жіночих роздягалень, феміністка визнає, що транслюди в більшості своїй не насильники, не мають інтересу завдавати фізичної шкоди, ба більше, вони самі наражаються на небезпеку в чоловічих роздягальнях і душових. Однак далі вона пише: «щó я не можу прийняти, так це ідею, що жоден чоловік не скористається перевагою, щоб законним шляхом отримати доступ до жіночих просторів».

ТРУДНОЩІ РЕАЛІЗАЦІЇ
Неминуче постає питання: як конкретно на практиці передбачається регулювати доступ до публічних гендерно-маркованих просторів, щоб у них потрапляли лише люди відповідної статі або гендеру? Формулювання більшости «туалетних законів» в цьому пункті розмиті і не дають конкретних відповідей.

Постає питання і про небінарних людей, чию відмінну від чоловічої й жіночої ідентичність починають визнавати й фіксувати в документах, зокрема й подекуди в американських штатах. Унаслідок дії «туалетного закону» може вийти, що в закладі, де є лише чоловічий і жіночий туалети, їм не можна буде ні в той, ні в той.

ПРОБЛЕМИ ТРАНСЛЮДЕЙ
У 2015 році у США Національний центр за трансгендерну рівність (NCTE) провів масштабне дослідження, яке стосувалося різних життєвих аспектів транслюдей. Його дані такі.

12 % респондентів стикалися зі словесною агресією на свою адресу.
1 % — із фізичними нападами.
1 % — із сексуальним насиллям.
9 % бували в ситуаціях, коли їм забороняли доступ у туалети.
59 % самі уникали відвідувати громадські туалети.
32 % обмежували себе в їжі й питті з цих міркувань.
8 % мали через це проблеми зі здоров’ям.

На жаль, дослідження не дає відповіді на питання, наскільки змінюється ситуація залежно від впровадження певних політик, які регулюють доступ до туалетів. Однак їхні дані показують, що туалети — реально небезпечне місце для дуже великої кількости транслюдей.
ПІДСУМКИ
Як і інші міноритарні групи, трансгендерні люди часто стикаються з тим, що їх розглядають як певну однорідну масу. Але в складному розмаїтому світі, який не можна звести до примітивного чорно-білого й бінарного, трансгендери і трансгендерки, як і будь-які інші соціальні групи, складаються з дуже різних людей. І так, серед них можуть бути, зокрема, ґвалтівники, злочинці і просто не надто приємні особи, так само як люди видатні й чудові у всіх сенсах. Але це в жодному разі не привід обмежувати всіх транслюдей у правах та ігнорувати їхні потреби.
Текст опрацювала Ірина Перегон