Get Mystery Box with random crypto!

За яким гендерним принципом організовувати туалети й роздягаль | Гендер в деталях

За яким гендерним принципом організовувати туалети й роздягальні, щоб було зручно і безпечно всім?
Авторка: Інна Ірискіна

ПРАКТИЧНІ РІШЕННЯ ЩОДО ТУАЛЕТІВ

Усі проблеми щодо перебування трансгендерних людей у гендерованих або гендерно-маркованих просторах можна звести до двох категорій. Це проблеми гендерно-зумовленого насильства і проблеми психологічного дискомфорту, сам факт перебування з певними людьми в одному просторі, який передбачає справляння цілком інтимних потреб.

Універсальним підходом, який дедалі частіше реалізують у розвинених країнах, стають гендерно-нейтральні туалети, тобто засадничо не розділені за ознакою статі чи гендеру. Відтак питання про те, у який туалет можна ходити трансгендерним, а особливо небінарним людям, та й узагалі кому завгодно і як це регулювати, просто знімається.

Найпростіший варіант — просто окрема туалетна кабінка без спільного простору. Іноді такі кабінки облаштовують як «сімейні туалети», куди одночасно можуть ходити батьки з дитиною або опікун/ка з особою, якою опікується. Та якщо для місць із невеликою кількістю відвідувачів, як-от кафе, або для вулиці це ідеальне рішення, то в людних місцях воно може виявитися неекономним, бо щоб уникнути черг, потрібно багато таких кабінок із прямим доступом до кожної.

Поширена прикмета гендерно-маркованих туалетів — те, що в чоловічих туалетах, крім унітазів, часто є пісуари, а в жіночих їх немає. Це породило ще один підхід, альтернативний до гендерного розділення. У статті, яка базується на дослідженні «Навколо туалету», що його провів і опублікував наприкінці 2016 року Університет Шеффілд Халлам, прозвучала пропозиція маркувати туалети не за гендерною ознакою, а за ознакою того, що в них є.

Наприклад, «туалет із пісуарами», «туалет без пісуарів», «туалет із поручнями», «великий / маленький туалет» (з погляду пристосованости для людей з інвалідністю) тощо.
Згадане дослідження надихнуло на розробку цілого «туалетного інструментарію» з пропозиціями, якими мають бути туалети в центрі міста, в парках, крамницях, кафе.

Наприклад, розробники закликають у міському просторі замість гендерного маркування запроваджувати таке, що дозволяло б легше знаходити туалети, зокрема людям із проблемами зору й слуху. У парках, де люди частіше гуляють з дітьми або просто компаніями, пропонують робити сімейні туалети, в кафе — туалети у вигляді окремих кабінок. У торгових центрах поряд із звичним рішенням у вигляді спільної кімнати з умивальниками й рядом кабінок, розміщувати умивальники безпосередньо в кабінках.

А ЩО З РОЗДЯГАЛЬНЯМИ?

Вище йшлося про гендерно-нейтральні туалети, але аналогічні підходи застосовні і до роздягалень, душових тощо. Зокрема, окремі мережі спортивних клубів у США й Великій Британії останніми роками використовують підхід зі спільним простором роздягальні, де є індивідуальні кабінки для душу й переодягання. У Канаді в спортзалах і басейнах досить поширена практика — спільні роздягальні з окремими кабінками, розрахованими як на одну людину, так і на сім’ю або групу, без жодного пов’язування з гендером.

Відзначу, що коли для туалетів практика окремих кабінок цілком типова і в разі їх гендерного маркування, то щодо роздягалень і душових її найчастіше впроваджують, саме переходячи до гендерно-нейтрального варіанту. Це збільшує приватність і, ймовірно, має сприяти підвищенню комфорту й безпеки.

Що стосується примірялень, то повністю закриті кабінки так само вирішили б ці питання, скажімо, в крамницях типу «Тарґет», де й досі можна підглядати крізь невелику щілину знизу між дверима й підлогою. Відтак дискусія про кількість інцидентів у цих крамницях втратить сенс, бо зникне сам її предмет.

Сподіваюся, цей текст стане ще одним маленьким кроком назустріч майбутньому, де будуть враховувати потреби кожної особистості, і навіть скептично налаштовані побачать, що коли сторони із різним баченням питання не застрягають у суто ідеологічній площині, а намагаються шукати практичні рішення, то цілком можна знайти компроміси, які влаштують усіх.

Текст опрацювала Ірина Перегон