За яким гендерним принципом організовувати в’язниці, щоб враху | Гендер в деталях

За яким гендерним принципом організовувати в’язниці, щоб врахувати права транс- і цислюдей?
Авторка: Інна Ірискіна

Наявність у гендерно-бінарному суспільстві чималої кількости людей, чиї гендерно-статеві параметри не вписуються в цю бінарність, неминуче породжує протиріччя й необхідність якось їх вирішувати. Зокрема, виникають суперечки про доступ і перебування трансгендерних людей у гендерованих або гендерно-маркованих просторах.

Зазвичай предметом дискусії стає те, щó саме має бути підставою для доступу в жіночий або чоловічий простір — указана в паспорті стать, певна конфігурація статевих ознак чи гендерна ідентичність.

СПЕЦІАЛІЗОВАНІ В’ЯЗНИЦІ І БЛОКИ ДЛЯ ТРАНСГЕНДЕРНИХ ЛЮДЕЙ
Як і з туалетами, одним із варіантів рішення можуть бути тюрми або окремі блоки, призначені спеціально для трансгендерних людей. Наприклад, в Італії 2010 року в такий спосіб було переобладнано в’язницю в містечку Поццале, яку раніше використовували як жіночу, а на той час вона практично пустувала.

Звичайно, окремі в’язниці і блоки мають свої недоліки. Зокрема, економічні, адже трансгендерних ув’язнених не так багато, робити окрему установу для них може бути невигідно, хоча в багатьох країнах принаймні одна така в’язниця на всю країну, ймовірно, виправдала б себе.

А проте іноді трансідентичності змішують не тільки між собою, а й з іншими ЛГБТ-ідентичностями. Блок для геїв і трансгендерних людей досі існує у в’язниці Лос-Анджелеса.

Тут спільнота ув’язнених змогла створити особливе середовище взаємопідтримки, у якому вони достатньо вільні у своїх гендерних проявах, творчості й саморозвитку.
Нерідко також трансув’язнених розміщують в одиночних камерах. Хоча при цьому вони захищені від насилля з боку інших ув’язнених, але насилля з боку персоналу, з яким вони в цих умовах залишаються сам на сам, стає ще імовірнішим.

Крім того, в умовах одиночного ув’язнення в них менше шансів вчасно отримати медичну допомогу, не кажучи про трансспецифічні медичні послуги.

ОПТИМІЗАЦІЯ ГЕНДЕРНО-МАРКОВАНИХ В’ЯЗНИЦЬ
Звернімо увагу на настанову про поводження з ув’язненими в Новій Зеландії. У ній є розділ, присвячений трансув’язненим, основні принципи якого звучать так, що підхід має:
бути індивідуальним;
забезпечувати збереження їхньої гідности, безпеки і приватного життя;
забезпечувати підтримку їхньої особистої гендерної ідентичности;
не залежати від того, особи якого гендеру зазвичай утримуються в цій в’язниці.

Тепер, абстрагувавшись від конкретної новозеландської настанови, але беручи до уваги всі факти, викладені в розділі раніше, спробую сформулювати такі принципи, як я їх бачу.

Як варіант за замовчуванням має розглядатися розміщення транслюдей у тюремних камерах і блоках відповідно до їхньої гендерної ідентичности: трансжінок — у жіночих, трансчоловіків — у чоловічих.

Якщо транслюдина має історію сексуальних злочинів проти жінок, розміщення її в спільному просторі з іншими жінками недопустиме.

Повна ізоляція транслюдини можлива тільки з виняткових міркувань безпеки, якщо є підстави передбачати пряму загрозу життю або велику ймовірність насильства.

Трансстатус має повною мірою братися до уваги і враховуватися, разом зі звертанням до людини, можливостями самовираження, доступом до трансспецифічних медичних послуг і юридичного визнання гендеру.

ПІДСУМКИ
Не випадково через увесь цей текст рефреном звучить словосполучення «індивідуальний підхід». Що далі розвивається людство, то більше воно стає здатним виокремлювати й цінувати кожну особистість та індивідуальність. Брати до уваги і враховувати її особливості й потреби такими, як вони є саме у неї, а не лише за фактом належности до тієї чи тієї групи. Так, часом це потребує більших витрат і ресурсів, ніж автоматом приписати людину до літери «Ч» або «Ж». І все ж таки я вірю, що майбутнє — саме за такими підходами.

Текст опрацювала Ірина Перегон