Навіщо їм шлюб? Права, яких немає у ЛГБТ-військових Авторка: М | Гендер в деталях

Навіщо їм шлюб? Права, яких немає у ЛГБТ-військових
Авторка: Марта Змисла
#скорочені_тексти

Попри відповідні конституційні статті, в Україні досі існують прояви дискримінації людей за тими чи іншими ознаками. Сексуальна орієнтація й гендерна ідентичність — ознаки, за якими дискримінують передусім ЛГБТ+ людей.

У чому проблема?

За загальним правилом, проживання людей разом, ведення спільного господарства — підстава для виникнення сім’ї. Тому ЛГБТ-пари, які разом проживають і пов’язані спільним побутом, — це фактично сім’ї.

Також сім'єю можна вважати шлюб, який мають право оформляти лише особи різної статі. До членів сім’ї можуть належати особи, пов’язані між собою родинними зв'язками (батьки або діти).

ЛГБТ+ люди, які проживають зі своїми партнер(к)ами однією сім’єю, не вважаються такою, бо їхній статус не врегульовано нормами нашого законодавства. Національне законодавство України не дозволяє реєструвати шлюби одностатевим парам, тому вони не вважаються подружжям.

Гарантії для військових і членів їхніх сімей

Під час війни подружжя наділяються особливим соціальним захистом, якщо хтось із пари служить (грошове забезпечення, пільги, компенсації, медичне обслуговування тощо).

Тому якщо партнер чи партнерка, що проходив/ла військову службу та загинув/ла, отримав/ла поранення, потрапив/ла в полон або пропав/ла безвісти, інший/а ЛГБТ+ партнер/ка не має гарантій від держави, бо сторони не вважаються подружжями.

Крім того, ЛГБТ+ особи не мають законодавчої можливості усиновити дитину партнера/ки, тому такі діти теж не мають права скористатися гарантіями від держави, які діють, коли хтось із батьків служить у війську.

Також захисники/ці, які перебувають у партнерських одностатевих стосунках, можуть зіткнутися з проблемами виїзду за кордон на лікування. Умова для виїзду захисника/ці - супровід кимось із членів сім’ї першого ступеня спорідненості (батьки, чоловік або дружина, діти такої фізичної особи). Тож захисник/ця, який/яка потребує супроводу, не може скористатися допомогою партнера/ки.

Члени сім’ї мають право отримати інформацію про загибель особи, організувати разом із військовою частиною поховальний обряд, отримати особисті речі такої особи тощо. Проте якщо в загиблої особи не було ближчих людей, крім партнера/ка, то останнім треба довести право на поховання особи.

Права та обов'язки подружжя

За загальним правилом, майно, яке подружжя набуває в процесі спільного проживання, вважається спільним і підлягає поділу на рівних умовах. Водночас майно, набуте ЛГБТ+ партнер(к)ами під час спільного проживання, не вважається спільним, а є особистою власністю того/тієї, на чиє ім’я воно зареєстроване.

Також подружжя має право на утримання одне одного. Однак це право не поширюється на ЛГБТ+ партнерів/ок.

Одне з конституційних прав кожної людини — право на материнство та батьківство. Проте ЛГБТ+ партнер(к)и обмежені в цьому. Під час війни якщо захисник/ця мав/ла з іншим/ою партнером/кою стосунки, то останні обмежені в можливості усиновити, стати опікуном/кою чи піклувальником/цею його/її дитини, якщо військовослужбовець/иця загинув/ла на фронті.

Суттєві проблеми виникають для ЛГБТ+ партнерів/ок і при успадкуванні майна, яке залишилося після смерті партнера/ки, адже законом передбачена черговість спадкування. Якщо немає заповіту, інший/а з пари не зможе успадкувати це майно в порядку першої черги.

Якщо хтось із ЛГБТ+ партнерів/ок захоче подарувати майно іншому/ій, треба платити чималий податок у нотаріуса. Натомість члени сім’ї обдарованої особи, які належать до першого ступеня спорідненості, звільняються від сплати такого податку.

Отже, ЛГБТ+ люди обмежені в широкому спектрі прав, особливо під час війни, коли хтось із партнерів/ок проходить військову службу. Нині ЛГБТ+ партнер(к)и, як ніколи раніше, потребують урегулювання на законодавчому рівні їхнього правового статусу одне щодо одного.

Текст опрацювала Владислава Кріцька