Трохи про можливість оспорення фраудаторного правочину виконав | Трохи про приватне право🧐

Трохи про можливість оспорення фраудаторного правочину виконавцем
 
(1) 03 червня 2021 року Василь Крат взяв участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Виконавче провадження: теорія та практика». Суддя КЦС ВС Василь Крат зауважив, що, говорячи про виконавче провадження, як правило, ми зосереджуємось на процесуальних аспектах, хоча на цій стадії мають ефективно взаємодіяти та застосуватися матеріальні і процесуальні норми. Зокрема, останнім часом у правничій спільноті активно обговорюється конструкція фраудаторності правочинів (вчинених на шкоду кредитору), а також питання, хто може подавати позови про визнання договорів недійсними.
Він додав, що не бачив у судовій практиці КЦС ВС справ про фраудаторність правочинів, позивачами в яких виступають державні або приватні виконавці.

Натомість відповідні позови переважно подають самі кредитори. «Виходить, що кредитор отримав судове рішення про стягнення боргу, а потім повинен знову йти до суду та просити визнати недійсними фраудаторні договори про відчуження майна, щоб звернути на нього стягнення», – пояснив Василь Крат (Див: https://court.gov.ua/press/news/1131400).
 
(2) Постанова ВП ВС від 08.06.2022 в справі № 2-591/11
 https://reyestr.court.gov.ua/Review/105110382

47. В юридичній науці та судовій практиці договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору і така мета досягнута, називають фраудаторними правочинами. 
 
51. Між тим, фраудаторний правочин укладається боржником у період проведення виконавчого провадження з метою виведення свого майна з-під стягнення.
 
58. В аспекті гарантування на конституційному рівні права кожного на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення відсутність у виконавця окремо визначеного повноваження звертатися до суду із позовною заявою про оспорення фраудаторного правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору, не повинна перешкоджати реалізації права цього кредитора на виконання судового рішення.
 
59. Покладення тягаря щодо повернення майна боржника (спонукання до оспорення фраудаторного правочину, тобто ініціювання наступних судових процесів) на кредитора, який уже виграв попередній судовий процес щодо стягнення суми боргу і правомірно очікує від Держави вчинення усіх можливих дій на забезпечення виконання судового рішення компетентними органами, нівелює сутність конституційного права кредитора на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України.
 
60. Обов’язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.
 
61. Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), в тому числі  за позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину).