Читаю зараз Тоні Джарда «Після війни. Історія Європи від 1945 | Гуляйполе

Читаю зараз Тоні Джарда «Після війни. Історія Європи від 1945 року». Наткнувся на приклади того, як громадян країн анти-гітлерівської коаліції, що опинилися в Німеччині внаслідок ДСВ, і які не хотіли повертатися до своїх вже «червоних» Батьківщин, Союзницькі війська насильно депортували назад.

Хоча союзники й були спантеличені такими прагненнями переміщених осіб, проте, якщо вірити архівним даним Джарда, то «до 1953 року загалом [в основному американські і британські війська] репатріювали 5,5 мільйона радянських громадян. Кожного п’ятого з них було страчено або вислано до ГУЛАГу. Ще більше людей відправили на заслання в Сибір або ж у трудові табори».

Там було багато українських і польських партизан, російських емігрантів, що й не були громадянами Союзу, однак найбільш красномовний епізод відбувся зі словенцями.

«Наприкінці травня 1945 року британська армія передала владі Югославії 10 тисяч словенських солдатів та цивільних осіб, які втекли до Австрії. Більшість із них вивезли вантажівками до лісу під Кочев’є та масово стратили».

Дуже хочеться думати, що такі рішення були прийняті Союзниками в основному через відсутность ресурсів на те, щоб і в так плачевній ситуації з переміщеними особами, думати, що робити з кількома мільйонами осіб. І дуже не хочеться думати, що американці і британці вкотре просто не розуміли масштабів звірств, що відбувалися в комуністичних країнах.