Покоління русофобів. 8 лютого на 'Збручі' Андрій Любка опублі | Гайдукевич

Покоління русофобів.
8 лютого на "Збручі" Андрій Любка опублікував колонку, де озвучив те, про що (можливо) багатьом ніяково зізнатися. Але я залюбки підпишуся під тим текстом:
"уже 8 років поспіль ходимо в школу русофобії. Бо що б там хто не говорив, але ненавидимо ми не тільки Путіна. За ці роки в нас виробився рефлекс сахатися всього російського, втікати від нього, мов від прокази. Мова тут не тільки про некупування російських продуктів, це взагалі найлегше, бо Росія майже нічого нормального й не виробляє. Мова про російське як таке..." (с)
Я знаю, що довкола досі і надалі буде торбами "не треба так категорично..." та "і там також є люди...". Здається це називається Стокгольмський синдром. Після нацизму Німеччину певний час привчали усвідомлювати, ЩО наробили "прості люди" віддавши себе під оруду маніяка. Припущу, що в процесі витравлення і спокутування німцями було передано куті меду і закладено майбутні (нинішні) проблеми ФРН, але це окрема тема для дискусій. Зараз про інше - німці, здається, були здатні на усвідомлення скоєного, а московити - не зможуть. Зворотня еволюція мільйонних мас населення, це деградація нації, тому не варто сподіватися, що зі відходом Путіна ставлення Московії до України якось радикально зміниться - це вічний ворог. Світоглядний.
І перший захист від такої загрози, насправді, має бути тотальне "геть від Москви" в усьому. Навіть в дрібницях і звичках.
В школі ми лабали під гітару "Групу крові" і "Я хочу бить с тобой". Перша платівка біт-квартету "Секрет" була улюбленою. Ми "Ретроскопом" вечорами співали "Браво" в Рівному "на Бродвеї "- я знав на пам'ять усі альбоми. Чай-ф, ЧиЖ.. та що там говорити - на фіналі викладання шкільного предмету "Музика", коли по програмі дійшли до сучасної, ми примусили вчительку слухати "Чьорний кофе" - це був протест. Як і кіпеловське "всьо, во что ти на вєкі влюбльон, унічтожит разом...". Перші розслідування і політичні дискусії у "Взгляді" і неформатні речі в "До і послє полуночі" - на той рівень усвідомлення всесвіту, це теж був протест. Але будь-який пієтет до вище згаданого закінчився в 2014.
"Кожної блядської миті, коли я не міг заснути, думаючи про те, що буде з моєю родиною в разі початку повномасштабного наступу, кожної сраної секунди, коли уявляв, що Росія може бомбардувати наші міста, я складав собі самому присягу – за будь-якої можливості уникати всього російського, витрачати час і зусилля, доплачувати за те, щоб моя донька мала якомога менше контакту в житті з будь-чим російським: бомбами, мовою, культурою, людьми." (с) Андрій Любка
Прочитайте тут: https://zbruc.eu/node/110422...
"Я все сказав" (с)
"This is the way" (с)