Що Буданов хотів сказати нашим партнерам? То Арахамія навипере | Метелик Гараня

Що Буданов хотів сказати нашим партнерам?
То Арахамія навипередки з Подоляком розповідають про наші втрати, і їх на місце ставить Данилов - бо це прерогатива Генштабу. То Подоляк розповідає, що НАТО – це «голівудський бренд» (хіба він має прерогативи для таких заяв?). То сам Данілов твердить, що Орбан начебто заздалегідь знав про напад Путіна (теж не його прерогатива). Тож влада, по-перше, говорить різними голосами, а по-друге її представники виходять за межі своїх повноважень.
А іноді геть незрозуміло, що ж ми хочемо сказати. Ось, наприклад, один із заголовків, під яким пішло в українській пресі гуляти інтерв’ю начальника ГУР в «Financial Times” «Буданов: Росіяни будуть битися до кінця, у них немає виходу»:
"Якщо Росія зараз визнає, що не змогла перемогти Україну, це не буде крахом системи (Путіна – Ред.), це буде крахом державності. Тому вони боротимуться скільки зможуть.
Російська армія буде змушена боротися до кінця. Вони не мають іншого виходу".

Але ж і путінська пропаганда твердить, що це, мовляв, війна на знищення Росії, і тому на Заході намагаються відкараскатися від цього, бояться подібних заяв, вимагають від України «реалістичності», бояться заганяти російського щура в кут.

Перевірив в оригіналі. Буданов наче справді так сказав: “If Russia now admits that it has not been able to defeat Ukraine . . . this is not the collapse of the system, this is the collapse of statehood. Therefore, they will fight as much as they can,” Budanov said. “The Russian army will be forced to fight to the end. They have no other option.”
Чесно кажучи, я взагалі не переконаний, що це справа розвідки висловлюватися з політичних питань. Лишається незрозуміло, чи це справді було якоюсь хитромудрою комбінацією влади: показати, що у нас теж є і «голуби» (вертаємося спочатку до лінії 23 лютого), і «яструби» (не зупинимося до розвалу Росії), вимогою дати нам пошвидше і побільше зброї, бо з Росією інакше не можна розмовляти.
Але формулювання Буданова двозначні і можуть якраз бути використані проти цих прагнень Києва.
Назагал, кожен має займатися своїми справами: дипломати - дипломатією, розвідка - розвідкою, армія – війною. Винятки можуть бути, але вони мають ретельно узгоджуватися.