Про походження назв Русь, руський Точно можна сказати одне — | Гарбузове намисто

Про походження назв Русь, руський

Точно можна сказати одне — загальноприйнятої етимології назви Русь немає і досі.

За однією з версій — це запозичення із скандинавських мов через фінське посередництво. Інші — будуються на положенні про місцеве, південне походження назви, у тому числі з індоарійських (rakṣa «світло, світлий»), і кельтських мов (прив‘язка до назви племені Rut(h)ēni «рутени»).

Етнонім рус (hrus) уперше згадується в сирійській хроніці VI ст. н. е. стосовно якогось населення в Північному Причорномор'ї.

Найвірогідніше, що роси (руси) в середині І тис. до н. е. — це одне з іраномовних сармато-аланських племен Середньої Наддніпрянщини, яке, можливо, входило в антський племінний союз. Назва роси (руси) у своїй основі могла мати найменування річки, відображене в топоніміці регіону й донині:
річки Рось з її притоками Роська та Росава, яка має притоку Росавку, а також Роставиця.

Вважають, що руссю спочатку називалися антські вояки-дружинники, а від них ця назва згодом перейшла на найпівденніший протоукраїнський союз племен — полян у трикутнику між Дніпром, Ірпенем та Россю.

У давньоруських джерелах термін Русь має подвійне значення: Русь первісна, наддніпрянська і Русь Київська — вся держава разом з приєднаними до неї землями неслов'янських племен і народів.

Етнічне визначення руський у розумінні «український» безперервно зберігалося протягом століть. Русинами називали себе українці у Великому князівстві Литовському, а у львівських міських книгах від 1599 р. навіть використовується термін «руська нація» (Natio Ruthenica).

Русь, руський, русинський — давні й органічні для українців найменування, які після розпаду Київської Русі й занепаду Галицько-Волинського князівства, присвоїли північно-східні сусіди.