Гарбузове намисто

2022-09-01 11:07:00 Тло чи фон

— Які прегарні жоржини! Хочу фото на фоні школи, але щоб і квіти видно було.
— Краще я тебе сфотографую на тлі школи, доки на фоні з гучномовця хрипітиме якась файна музика.

*Щось із звичного мирного життя.
Початок навчального року, та святкової лінійки немає і гучномовець мовчить.
Є хіба жоржини…

Фон і тло — два слова, що позначають одне й те ж саме поняття, спільні за своїм основним значенням, але розрізняються за семантичними відтінками і стилістичним вживанням.

Тло походить від індоєвропейського *tel- «плоский; розстилати» — звідси й праслов‘янське tьlo «дно, основа, ґрунт», пов’язане зі stьlati «розстилати» і означає:

Задній план картини, малюнка і т. ін., який підкреслює, виділяє основні елементи зображення.

Середовище, оточення, загальні умови і т. ін., де хто-, що-небудь виділяється.

Ґрунт, основа чогось.

Основний колір, тон, на якому зроблено або робиться малюнок, візерунок і т. ін.; фон (французьке fond «підстава, основа», що походить від латинського fundus «основа, дно»)

Але фон, це ще й:

одиниця рівня гучності звуку
природний рівень радіації
звукові перешкоди, шум, тріск у телефоні, гучномовці, апараті звукового кіно і т. ін.

У цьому значенні, фон — запозичення з грецької мови — φωνή «звук, голос», φημί «кажу, говорю».
Не дарма ж слова, що стосуються звуку мають словотвірний елемент фоно:
фонетика, фонологія, фонограма, фонометр, мікрофон, фонолог

Тому краще розрізняти ці поняття й залишити фонові всі оті звукові штучки, а фотографуватися на тлі Відкрити / Коментувати

2022-08-31 11:07:00 З підслуханого

Будівельний магазин невеликого містечка. Ро́зпал робочого дня, торговельна зала напхана людьми. Вони ходять між стелажами, хтось щось фотографує, хтось щось заміряє, хтось комусь дзвонить, горланячи на весь магазин: «А я казав, я казав тобі, а ти ж нє…».

Збоку біля каси продавчиня — зосереджено переписує щось із одного зошита в інший, гомонячи з касиркою, доки на касі нікого. До продавчині підходить відвідувач. Топчеться біля неї невпевнено, ніби не хоче відволікати, а тоді таки наважується:
— А пошліть мене у якийсь край… мені треба хомут з дюбелем.

Певний час продавчиня не реагує, тоді піднімає голову, зміря́є «зухвальця» поглядом, в якому видно, що вже послала, і сонно протягує, вказуючи напрямок задертим підборіддям:
— Отам, прямо в кінець.
— Дякую! — чоловік, розвертається й прямує у вказане місце. Там бродить між стелажами, очевидно, не може знайти потрібну річ. Продавчиня спостерігає за ним, відкинувшись на спинку стільця. Далі повертається до переписування.

За кілька хвилин чоловік знову підходить. Знову невпевнено топчеться. Продавчиня наморщує лоба, продовжуючи старанно виводити ручкою в зошиті — робить вигляд, що не бачить його.
— А пошліть мене ще раз. Треба заглушка на трубу, — наважується чоловік.
— Отут зразу наліво, друга полка — продавчиня показує ручкою, проводжаючи дядька поглядом, аж доки той не поверне за стелаж. Якось важко зітхає і повертається до писанини.

Чоловік виходить з іншого боку стелажа, розгублено обходить його, а тоді ще раз іде в кінець зали. Там стоїть перед полицями, заклавши руки назад. Потім втретє підходить до продавчині:
— Щось я нічого у вас не знайшов… то я мабуть піду…
Вона зміря́є його все тим же поглядом, готова послати втретє, і киває.

Після того як відвідувач, який так і не став покупцем, виходить, продавчиня повертається до колеги й знизує плечима, мовляв, «ні, ну ти бачила?». Відкрити / Коментувати

2022-08-30 11:07:00 Спливає серпень

А так не хочеться…
Надто коротким виявилося літо, занадто швидко промайнув серпень.

Тому хочу продовжити його дописом про нього ж

Назва се́рпень походить від праслов‘янського sьr̥pьnь — похідне від *sьr̥pъ «серп», можливо, через прикметникову форму *sьr̥pьnъ «серповий». Пряме значення слова — місяць серпа, жнив.

Співзвучні назви є й у інших слов’янських мовах:
се́рпень, жнівень — білоруська
съ́рпен — болгарська
sierpień — польська
srpen — чеська
veliki srpan — словенська
mali srpan (липень) — словенська
srpanj (липень) — хорватська

У давньоруських писемних джерелах серпень згадується як за́ревъ.
Назва пов’язана з початком періоду оленячого гону, який супроводжувався характерним ревом.

В українських діалектах є альтернативні й надзвичайно милозвучні назви третього літнього місяця:
зорни́чник, зоряни́чник, бари́льник, горо́дник, густи́р, жни́вець, припасиха, ко́пень, спа́сівець, ильовіць, елевей, хлібосо́л, хлібочо́л, ки́вень, ки́вотень (бо тварини кивають головами, відганяючи комах) Відкрити / Коментувати

2022-08-29 11:07:00 Україномовний чи українськомовний?

Любо глянути, як усі кинулися популяризовувати україномовний контент…

Так, стоп! Не україномовний, а українськомовний

І чому б це?

По-перше, це стилістично кращий варіант.

По-друге, тут прикметник, утворений від словосполуки українська мова, а тому асоціюється з назвою мови (українська), а не з назвою народу (українці) чи держави (Україна). Тобто йдеться про українську мову, а не мову України.

Зокрема, мовознавець О. Пономарів наполягав, що складно-суфіксальну словотвірну модель слід застосовувати до всіх слов‘янських мов:
польськомовний, чеськомовний та ін.

Щодо інших мов рекомендував використовувати варіанти:
англомовний, франкомовний та ін.

Виняток:
німецькомовний, іспанськомовний.

А ще, така словотвірна модель не поширюється на мови, назва яких є не прикметником, іменником:
гінді — гіндімовний
іврит — івритомовний
їдиш — їдишомовний Відкрити / Коментувати

2022-08-26 10:57:00 Мимохіть vs Мимохідь

Той випадок, коли всього одна літера здатна змінити сенс сказаного.

Мимохі́ть — без певного наміру, ненароком; усупереч власній волі, під тиском обставин; несвідомо.

Його раптом пойняло приємним морозом, і з очей мимохіть побігли гарячі сльози. (І. Білик)

Можна також сказати:
зне́хотя, мимово́лі, неві́льно, незуми́сно, несамохі́ть, хо́ч-не-хо́ч, понево́лі, підсвідо́мо, інстинкти́вно, інтуїти́вно

Мимохі́дь — йдучи повз щось чи кого-небудь; не зосереджуючись на чомусь; між іншим.

– Хотіли мимохідь і ми додому зазирнути, та капітан не дозволив. (Григорій Тютюнник)

Можна також сказати:
мимохо́дом, прохо́дом, побі́жно, між і́ншим, мелькома́, мигце́м Відкрити / Коментувати

2022-08-25 14:07:00 Маленька берегиня України

Сьогодні хочу розповісти про маленький, але значущий елемент нашої абетки. Без нього не було б самої назви Україна, та й нас, українців

Літера ї — тринадцята в українському алфавіті. Вона вживається на початку слів, після голосних, знака м'якшення й апострофа. Її слід вимовляти чітко, без наближення до і. На відміну від я, ю, є, вона завжди позначає два звука — йі.

За плечима букви ї чималий шлях, тож можемо лише радіти, що попри всі поневіряння вона повернулася в абетку.
Бо як би ми без неї?

Зібрала для вас кілька фактів про ї:

У ІХ столітті, замість ї в абетці були літери іжиця і йота. Проте ніхто точно не знає як вони звучали.

Поєднання звуків й+і фіксують у розмовній мові Русі ще в Х столітті. А в тогочасних документах, і й и писали зі штрихами, крапочками чи дужками зверху.

У XVI столітті літера ї зустрічається в Пересопницькому Євангелії і в книжках Івана Федорова. Вперше офіційно з‘явилася у желехівці, так званому правописі Євгена Желеховського, у ХІХ столітті.

В кінці ХІХ — на початку ХХ століття, у західних регіонах, ї використовували для позначення «сильно пом'якшеного» і після д, т, з, ц, с, л, н:
дїд, дїл, нинї, тїк, хлїб, цїлий

Українська — єдина, серед офіційних слов’янських абеток, що має букву ї.
В писемностях на основі латинської азбуки, використовують графічно схожу літеру ї — і з тремою (знак, що вживають для позначення роздільної вимови голосних у сполученнях):
нід. Oekraïne, фр. maïs Відкрити / Коментувати

2022-08-24 20:49:43 Не реклама, а щира рекомедація!

Талановита @nadinsadirova подарувала каналові нову крутезну аватарку
Ви ж помітили?)

Ви лишень погляньте, які у неї ілюстрації https://instagram.com/nadinsadirova?igshid=NmNmNjAwNzg=

І якщо вам буде потрібен класний дизайнер, який зрозуміє вас без зайвих слів, то сміливо пишіть Наді

* Ілюстрація над дописом теж її) Відкрити / Коментувати

2022-08-24 11:07:00 ​Сумне якесь свято сьогодні…
Зустрічаємо його з острахом, бо не знаємо, що можуть відчебучити наші кляті сусіди. І від цього ще більше ненавидимо їх.

А який був парад минулого року в Києві! Двічі ходили на репетицію, щоб побачити військову техніку. Двічі бачили з вікна офісу репетицію польоту всіх видів нашої авіації. 24-й поверх, панорамні вікна — яке це було видовище! Як ми лементували з телефонами біля вікон: «Диви-диви, винищувачі! Мрія! Мрія летить!»

Сьогодні залишається лише дякувати. Дякувати ЗСУ, вищим силам, і кожному, хто наближає перемогу, так як уміє.
Бо за́спіль ми — сила!

Ну не могла я не принести вам нових слів

За́спіль — це синонім до слова разом, що означає спі́льно, по́спіль, уку́пі, о́пліч.

Походить від праслов’янського sъ polu «споловини, разом», що складалося з прийменника sъ «з» та іменника polъ «половина, пів».

Кожен робить своє, щось маленьке і скромне, але знає, що поспіль працюють інші. (О. Гуреїв)

З Днем Незалежності, любі! Сьогодні доречно й випити чогось смачненького, і полежати з книжечкою — пошукати нових слів. Або переглянути щось із українського: художню стрічку чи документалку — без різниці. Аби своє, рідне.

P.S. А поділіться, що читатимете чи переглядатимете сьогодні. Можливо, у когось нуль ідей. Відкрити / Коментувати

2022-08-23 11:07:00 Багато років тому, в День Державного Прапора України, ти складав присягу.

За день до того я вклепалася об вугол шафи на новій квартирі й розсікла брову. Пам‘ятаю як вранці прийшла на роботу (то все гіпервідповідальність) і як всі співчутливо нахиляли голови, цокаючи язиками: ну-ну, об шафу вдарилася, ага. Вони чомусь подумали, що це ти мене втулив (мабуть по своїх сім‘ях судили).
Я читала це на їхніх обличчях і подумки сміялася, бо нікому й знати не треба було яка я щаслива, і що ніхто мене не ображає. Пізніше мені викликали швидку, бо нудило й паморочилася голова. В лікарні сказали, що у мене струс мозку (я правда вдарилася об шафу).

Наступного ранку таксі мчало нас на твою присягу. І мови не було, щоб я пропустила такий особливий день. Радісні й урочисті — ти в формі, а я в смугастій довгій сукні, на високих підборах і з пластирем над оком. Ти був такий юний і такий красивий — я не могла надивитися на тебе. У мене паморочилася голова, а я була такою щасливою, і так пишалася, що твоя!

Тоді ця вся військова двіжуха здавалася чимось несправжнім, театральним. Ніхто з нас не міг подумати, не міг придумати, не міг уявити, що справжні танки поїдуть в бій, і з автоматів люди стрілятимуть в людей теж по-справжньому. Що наша країна захищатиметься від нелюдів, які зазіхнуть на наші життя, на наші землі, на все, що ми любимо й цінуємо. Зазіхнуть на наш суверенітет і зніматимуть символи нашої державності у наших містах.

Цей день, вдруге в житті, сприймається по-особливому. Сьогодні я без пластиру над оком, але так само щаслива, що твоя. Сьогодні я пишаюся кожним із нас, бо всі ми робимо свою важливу роботу.
І ми переможемо!
Слава Україні! Відкрити / Коментувати

2022-08-22 10:57:00 Хвилина чи мінута?

— Скільки до початку боксу?
— Та пару минут

В українській мові немає слова минута
А от мінута і хвилина є!
Обидва слова є нормативними, проте мають різні значення.

Міну́та — одиниця вимірювання плоских кутів, що дорівнює 1/60 градуса і позначається скісною рискою (') над цифрою справа.

Ось і широта: тридцять сім градусів одинадцять мінут. Нарешті маємо хоч одну точну вказівку. (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна)

Хвили́на — одиниця виміру часу, що дорівнює 1/60 години, або 60 секундам.
Короткий відрізок часу; мить.

Бувають такі хвилини в житті, коли людині найдорожче за все щире слово підтримки. (О. Донченко)

Слово хвилина запозичене з німецької мови через посередництво польської:
німецьке weile «певний час» — давньоверхньонімецьке hwīl, hwīla «час, година» — готьске ƕiveila «хвилина, час, година» — польське chwila «хвилина; мить, момент».
Зіставляється з індоєвропейським *ku̯ei̯- «мить спокою, дозвілля», *ku̯ei̯ǝ- «перебувати в спокої».
Споріднене з праслов‘янським [*čьl’а] «те, що відповідає моментові» — ст. чеське čila, číla «хвилина, момент».
Це ж практично чіл, чілити

У значенні мить, замість хвилина, ще кажуть:
моме́нт, мент (не той), хви́лька, часи́на, часи́нка, стиг, чля (тільки не починайте)) Відкрити / Коментувати