Багато років тому, в День Державного Прапора України, ти склад | Гарбузове намисто

Багато років тому, в День Державного Прапора України, ти складав присягу.

За день до того я вклепалася об вугол шафи на новій квартирі й розсікла брову. Пам‘ятаю як вранці прийшла на роботу (то все гіпервідповідальність) і як всі співчутливо нахиляли голови, цокаючи язиками: ну-ну, об шафу вдарилася, ага. Вони чомусь подумали, що це ти мене втулив (мабуть по своїх сім‘ях судили).
Я читала це на їхніх обличчях і подумки сміялася, бо нікому й знати не треба було яка я щаслива, і що ніхто мене не ображає. Пізніше мені викликали швидку, бо нудило й паморочилася голова. В лікарні сказали, що у мене струс мозку (я правда вдарилася об шафу).

Наступного ранку таксі мчало нас на твою присягу. І мови не було, щоб я пропустила такий особливий день. Радісні й урочисті — ти в формі, а я в смугастій довгій сукні, на високих підборах і з пластирем над оком. Ти був такий юний і такий красивий — я не могла надивитися на тебе. У мене паморочилася голова, а я була такою щасливою, і так пишалася, що твоя!

Тоді ця вся військова двіжуха здавалася чимось несправжнім, театральним. Ніхто з нас не міг подумати, не міг придумати, не міг уявити, що справжні танки поїдуть в бій, і з автоматів люди стрілятимуть в людей теж по-справжньому. Що наша країна захищатиметься від нелюдів, які зазіхнуть на наші життя, на наші землі, на все, що ми любимо й цінуємо. Зазіхнуть на наш суверенітет і зніматимуть символи нашої державності у наших містах.

Цей день, вдруге в житті, сприймається по-особливому. Сьогодні я без пластиру над оком, але так само щаслива, що твоя. Сьогодні я пишаюся кожним із нас, бо всі ми робимо свою важливу роботу.
І ми переможемо!
Слава Україні!