Маленька берегиня України Сьогодні хочу розповісти про малень | Гарбузове намисто

Маленька берегиня України

Сьогодні хочу розповісти про маленький, але значущий елемент нашої абетки. Без нього не було б самої назви Україна, та й нас, українців

Літера ї — тринадцята в українському алфавіті. Вона вживається на початку слів, після голосних, знака м'якшення й апострофа. Її слід вимовляти чітко, без наближення до і. На відміну від я, ю, є, вона завжди позначає два звука — йі.

За плечима букви ї чималий шлях, тож можемо лише радіти, що попри всі поневіряння вона повернулася в абетку.
Бо як би ми без неї?

Зібрала для вас кілька фактів про ї:

У ІХ столітті, замість ї в абетці були літери іжиця і йота. Проте ніхто точно не знає як вони звучали.

Поєднання звуків й+і фіксують у розмовній мові Русі ще в Х столітті. А в тогочасних документах, і й и писали зі штрихами, крапочками чи дужками зверху.

У XVI столітті літера ї зустрічається в Пересопницькому Євангелії і в книжках Івана Федорова. Вперше офіційно з‘явилася у желехівці, так званому правописі Євгена Желеховського, у ХІХ столітті.

В кінці ХІХ — на початку ХХ століття, у західних регіонах, ї використовували для позначення «сильно пом'якшеного» і після д, т, з, ц, с, л, н:
дїд, дїл, нинї, тїк, хлїб, цїлий

Українська — єдина, серед офіційних слов’янських абеток, що має букву ї.
В писемностях на основі латинської азбуки, використовують графічно схожу літеру ї — і з тремою (знак, що вживають для позначення роздільної вимови голосних у сполученнях):
нід. Oekraïne, фр. maïs