А чи було у вас таке, що ви ніяковіли, говорячи українською не | Гарбузове намисто

А чи було у вас таке, що ви ніяковіли, говорячи українською не так як «книжка пише» (і це я не про суржик і матюки), бо ловили чийсь осудливий погляд?

Якщо бувало, то дарма. Адже будь-яка мова має два обличчя: літературне й діалектне. І якщо ви не диктор чи речник президента, то розслабтеся. Бо вживати діалектні слова — це ніби носити сорочку з орнаментом, що притаманний вашому регіону. Тільки от діалект — це сорочка, яка завжди з вами. «Носіть» її з гордістю, бо в ній ідентичність ваша і ваших родичів, які жили задовго до вашої появи.

Саме діалекти роблять мову живою, і саме з діалектів утворилася сучасна українська літературна мова. В її основі середньонаддніпрянський говір південно-східного наріччя. На цьому місці безмежно пишаюся, бо це моя рідна Черкащина, а також Полтавщина і Київщина. Представники інших говірок не ображайтеся, адже літературна мова увібрала в себе особливості всіх діалектів і сформувала оптимальний перелік законів і правил.

В українській мові є три наріччя. Тож давайте подивимося на територіальне охоплення й характерні риси кожного:

Південно-східне наріччя — це Полтавщина, схід Черкащини, Кіровоградщини, Миколаївщини, Одещини, Дніпропетровщина, Херсонщина, Донеччина, Луганщина, Харківщина, Запоріжжя, південь Київщини й Сумщини, північ Вінничини.
Його собливості:
— м’які шиплячі: лежять, ведмежя
— закінчення -iй в прикметниках твердої групи: прохідній, марній, білій
— закінчення -е в формах дієслів II дієвідміни: хóде, прóсе, нóсе, рóбе
— відсутність чергування х, г, з, с, к, ц в деяких говорах: порóгі замість порóзі, рукí замість руцí
— вимова ф як x, хв: тýхлі, хвабрика

Північне наріччя — це Чернігівщина, північ Київщини, Житомирщини, Рівненщини, Волині й Сумщини.
Йому притаманні пережиткові елементи:
— вживання закінчення -є замість -а після довгого приголосного: життє, весіллє, зіллє
— вживання закінчення -и замість -і в прикметниках у називному відмінку множини: добри, здорови, гарни

Південно-західне наріччя — це Львівщина, Івано-Франківщина, Буковина, Закарпаття, Хмельниччина, південь Житомирщини, Рівненщини, Волині, Черкащина, Кіровоградщина, Вінничина, Миколаївщина й Одещина.
Його особливості:
— перехід ненаголошеного о в у: гулýбка, кужýх
— перехід м’яких приголосних звуків д’, т’ в ґ’, к’: д’ід – ґ’ід, т’íсто – к’íсто
— вживання різних форм майбутнього часу: бýду читáти, бýду читáв, читáтиму, му читáти