​Чорниця 1 2 3 Додому йшов по мокрій траві. Дощ давно скінчи | Гарбузове намисто

​Чорниця

1
2

3
Додому йшов по мокрій траві. Дощ давно скінчився і тепер смалило обіднє сонце. Ще здаля побачив на подвір'ї маму і замахав до неї руками:
— Канікули! Ма, я вільний на все літо!
Мама усміхалася й махала мені у відповідь.
Я так-сяк поглитав борщ, перевзувся, перестрибнув тин і помчав до батька на роботу, топчучи маки. Тато сидів на купі дощок, біля нього стояла чашка з кавою. Я завжди дивувався, як він може пити каву в таку спеку. На це тато тільки всміхався і в кутиках його очей грали бісикуваті зморшки.
Він був лише у штанях, а його загорілі плечі вкривала дерев'яна стружка. Вона також насипалася йому і в волосся. Батько мружив очі, занурював руку в свою густу гриву, намагаючись витрусити кусючі щіпки.
— Сідай-но, синку, — батько постукав долонею по дошці поруч із собою. — Скажи, тобі не буває сумно через те, що в тебе немає друзів?
— Та ні.
— Ти ж завжди один. Тим більше влітку, коли закінчується школа…
— Тату, мені чудово, мені ніхто не потрібен.
— Ніхто-ніхто?
— Ну-у, крім вас із мамою...
Батько перехилив чашку, допив залишки кави, підвівся і рушив до ангару.
— Тихоне! — позвав він всередину.

*Продовження наступної п‘ятниці