Антична медовуха Ἐν Ἰλλυριοῖς φασὶ τοὺς Ταυλαντίους καλουμένο | Давньогрецька мова

Антична медовуха

Ἐν Ἰλλυριοῖς φασὶ τοὺς Ταυλαντίους καλουμένους ἐκ τοῦ μέλιτος ποιεῖν οἶνον. ὅταν δὲ τὰ κηρία ἐκθλίψωσιν, ὕδωρ ἐπιχέοντες ἕψουσιν ἐν λέβητι ἕως ἂν ἐκλίπῃ τὸ ἥμισυ, ἔπειτα εἰς κεράμια ἐκχέαντες [καὶ ἡμίσεα ποιήσαντες] τιθέασιν εἰς σανίδας• ἐν ταύταις δέ φασι ζεῖν πολὺν χρόνον, καὶ γίνεσθαι οἰνῶδες καὶ ἄλλως ἡδὺ καὶ εὔτονον. ἤδη δέ τισι καὶ τῶν ἐν Ἑλλάδι συμβεβηκέναι λέγουσι τοῦτο, ὥστε μηδὲν διαφέρειν οἴνου παλαιοῦ• καὶ ζητοῦντας ὕστερον τὴν κρᾶσιν μὴ δύνασθαι εὑρεῖν.
Розповідають, що в Іллірії [люди], що звуться тавлантами, роблять з меду виною. Відділивши віск та заливши водою, [мед] виварюють в казанах, доки не залишиться половина, потім вливають до глеків [до половини] та ставлять на полиці. Говорять, що [напій] довго бродить і стає подібним до вина, а також солодким та міцним. Подейкують, що він зустрічається і в Елладі, і ніхто не може [його] відрізнити від витриманого вина. А коли пізніше шукали його рецепт, не могли знайти.
Псевдо-Аристотель