Дієслово φύω / φύομαι сходить до індоєвропейського кореня зі з | Давньогрецька мова

Дієслово φύω / φύομαι сходить до індоєвропейського кореня зі значенням «рости, зростати, розвиватися», котрий зустрічається як в односкладовій формі bheu-, так і в двоскладовій формі bhew-ә- / bhw-eә- / bhu-ә- з певною гортанною фонемою в другому складі. Теперішній час φύω / φύομαι з коротким -ῠ- можна інтерпретувати, зводячи його до нульового ступеня bhῠ- односкладового кореня bheu-, тоді як еолічне φυίω від того ж кореня із суфіксом -jω (пор. також лат. fio "ставати", давньоангл. beo «бути»). Однак найдавнішим членом цієї дієслівної системи слід вважати форму аориста ἔφῡν з довгим -ῡ-, що утворилася від кореневої форми bhū- / bhuә- (пор. давньоінд. abhũt, лат. fuit), від якої утворився перфект πέφῡκα (котрий, втім, міг утворитися під впливом ἔφῡν), а також φῡμα (пор. давньоінд. bhuman- «земля»), φῡλή / φῡλον («рід») , φῡσί-ζοος («животворний»). Однак у значній кількості дериватів φύω / φύομαι спостерігається φῠ- з коротким -ῠ-, який первісно утворився шляхом скорочення -υ- перед іншою голосною, але потім узагальнився і відбувається за аналогією, замість очікуваного -ῡ-, де після нього стоїть приголосний: φῠτός («природній», пор. давньоінд. bhūta-), φύσις («природа, «єство», пор. давньоінд. bhuti- «процвітання», лит. būtis «існування»), φῠταλιά («насадження», «сад»), φύτλη («рід», «порода»)… Дієслово φύω / φύομαι належить до важливої індоєвропейської родини, котра також збереглася в інших індоєвропейських мовах або з первісним значенням «рости, збільшуватися» (пор. давньоінд. bhumī- «земля, ґрунт», ст.-слов. быльє «рослини») або, в розширеному розумінні, зі значенням «ставати, існувати» (пор. праінд. abhūt "був", лат. fui, перфект від esse «бути».

#етимолоґічне