Волонтерські історіі нескорених

2022-06-23 23:55:17 Відкрити / Коментувати

2022-06-23 19:23:44 #історії_нескорених

***
Аліса. 12 років. Чернігів.

- Знаєте що? Я так мріяла, щоб школа згоріла, і ми не пішли на контрольну. А тепер хочу в свій клас. Але школа згоріла.

***
Іван. 11 років. Сумщина

- Тьоть Вір, наше село коли бомбили, дід читав ваш символ.
- Символ Віри?
- Ага. І казав, що він вберіг наш дім.

Потім пояснили, що з їх вулиці лишилось 2 будинки.

***
Роман. 16 років. Житомир.

- Мені було соромно, що я за 3 дні до цього казав мамі, що вона панікує. І що вважав путіна гарним правником держави.
- Навіть враховуючи ООС?
- За це він викликав захват. Не боїть йти проти системи. Тепер соромно

***
Іванна. 9 років. Луганщина.

- А воно тоді бабах. А я тоді геп під ліжко, а вікно зверху бабах, і пилу багато. - заїкаючись розповідає дитина.
- Налякалась сильно?
- Нє. Мама злякалась коли мене шукала а я мовчала під ліжком.

***
Раїса. 17 років. Запорізька обл.

- Не розумію, чому ніхто не готувався?
- Кажуть, що готувались.
- Ой, я читаю ваші дописи. Ви і самі знаєте, що не готувались.
- Добре. Знаю, але що ж тепер?
- Якби не війна, я би і зе і електорат на суд. Але куди, як серед електорату мої батьки? Чудово, що я піду вчитись на політолога. Буду не така темна.

***
Юрчик. 8 років. Харківщина

- Я боюсь за Маню, за Дуню і за Фрошку.
- Це твої друзі?
- Це мої котички. Нас не брали в машину з котами, і мама їх оставила.
- Співчуваю.
- Пасіба. Думаю, вони мають багато мишей. Коли вернемось додому, то буду їх кормить салом.

***
Валерія. 5 років. Ізюм

- Що таке війна, ти знаєш?
- Коли погані дядьки стріляють.
- А як думаєш, можна їх якось перевиховати?
- Мама кажет, шо горбатого могила ісправить.
- А ти знаєш як то?
- Думаю їх нада згорбити і кинуть у могилу.

***
Люда. 8 років. Буча

- Найбільше я ненавиджу руских за мертвого тата.
- Він загинув на війні?
- Його вбили вдома, чи ні. Я не знаю. (Плаче).
- Мені прикро. Пробач.
- Я обов’язково виросту і народжу нового тата.

***
Валентин. 13 років. Київщина

- Ми приїхали на дачу, потім мали поїхати до мами в Ужгород, але не було бензину. І коли вночі папка знайшов бензин, то вранці ми не виїхали, бо зайшли російські танки.
- Ви пали підвал?
- Ні, ми спочатку сиділи просто вдома, а потім папа сказав, що коли він був як я, в лісі був домік лісника, і ми пішли туди, але його вже не було, і ми вернулись додому, а дом вже горів.

***
Любава. 14 років. Харківщина

- Я искренне не понимаю, зачем они уничтожили всё что было дорого.
- Напевно, бо вважали це своїм.
- Странно. От ихнего у нас только язык, и тот со своей изюминкой.

***
Картар. 16 років. Донеччина.

- Хватит уже этих войн. Достали! Не дают нормаль футбол поиграть Відкрити / Коментувати

2022-06-18 13:51:22 #історії_нескорених #поля

⁃ Поль, ти як?
⁃ Жива
⁃ Болить?
⁃ Трохи
⁃ Стервозні?
⁃ Є таке
⁃ Голодна?
⁃ Дуже
⁃ Ти ж вірила, що я тебе шукатиму?
⁃ Я відчувала
⁃ Спати можеш?
⁃ По кілька годин
⁃ Я вже скрізь написала. Ми боремось. За тебе моляться, чуєш?
⁃ Якщо я помру, ховай мене у вишиванці. (Дзвінко сміється)
⁃ Дурепа мала! У вишиванці заміж тебе віддам. Чи на вступ в випуск з універу. Чи просто на щодня. Помре вона.
⁃ Краще би так
⁃ Все так погано?
⁃ Трохи
⁃ Я тебе люблю. Чуєш? Я тебе нікому не віддам!
⁃ І я тебе. А тато з мамою ні.
⁃ Набрати?
⁃ Хай горять у пеклі моцковському.
⁃ По, все буде добре! Повтори! Все буде добре!
⁃ Все буде так, як має. Загребли ті, хто прикривав.
⁃ Причина?
⁃ Без неї. Але ж ми знаємо, що причина є.
⁃ Пробач. То моя провина.
⁃ Дякую! Якби не ти, мене би взяли раніше.
⁃ Обіцяють тебе перевести. Все буде Ок.
⁃ Не треба. Я тут з дівчатами. Найменшій 16.
⁃ Блять
⁃ І не кажи

Нас розірвали, бо час вийшов.
Падлюки!
«Горіть у пеклі!» - думаю я, а потім згадую, що вони вже у пеклі, раз бояться молодих дівчат. Відкрити / Коментувати

2022-06-15 00:06:15 Ти їм:
- Та не те, що на другій лінії, на нулі не вистачає зброї!
- Не може бути. Влада не може брехати, що зброї достатньо.

Або:
- Слухайте, я ж знаю, що ви плануєте продавати ці форди?! Давайте я їх візьму? По 5000 $ кожен, і за свій рахунок доставлю до нас?
- Давайте.
Згодом:
- Ми не впевнені, що хочемо передавати. У вас же влучають в макети?
Ще згодом:
- Ми погарячкували, Віро. Ми приймаємо вашу угоду. Але вам має бути соромно за вашу владу.


Чи:
- Скільки у вас трьохсотих?
- Привезли сьогодні 90, і ще ті, що були - 70.
- Хочу вам передати дещо. Можна документи, аби через кордон пропустили?
- Слухайте, офіційно можу дати лише на 20тьох, пробачте. Статистика.

Мене аж рве подекуди на частини.

Але тепер на противагу хороше:

Вже писала, та повторюсь:
- Привіт. Я вам купив генератор. Куди його передати, щоб завезли?
- Дякую. Та машина в Ковелі. Дати контакти водія?
- Так, напишіть. Я йому кур’єром доставлю.

Приїхала «крута тачка», як казав водій, вивантажили генератор, 30 каністр палива, і поїхали.
Хто це, що це? Нікому так досі і не відомо.

Або геть свіженьке:
Прилетіло повідомлення:
- Віро, коли знатимете, що їдете, може водій заскочить до мене? Повідомте за 2-3 дні, то я наречу хлібів та булок солодких. Може по штук 500 буде.

Ну чи:
- Я не знаю як допомогти людям, то я задогатив вам. Ви якась людинолюбка. Я би так не зміг.

І прекрасне:
- Слушай, ты конечно изрядная $уk@, и страшно подумать, что бы ты сделала в гневе очно, но обещаю, что помогу найти вашу Полину. Посочувствую ей. С тобой же жить не реально… Відкрити / Коментувати

2022-06-14 23:25:14 Сниться мені під ранок сон. Такий гарний, яскравий, я аж відчула усювесь спектр емоцій.
Наснилось, що хрещений приїхав до нас, і каже, що треба було б і йому десь перечекати час, бо Естонія та Фінляндія «напали» на рф, і тепер хочуть забрати свої території.
А згодом приходить на його телефон повідомлення, що росії від завтра не існує, бо усі країни повернули свої законні території, а в сторону червоної площі летить астероїд, і москви певно не буде.
Я аж прокинулась в піднесеному настрої.

Оце думаю, що може він трохи віщий? Частково Відкрити / Коментувати

2022-06-04 00:13:36 Частина переписки. Без скрінів, бо ж дуже особисті моменти, оговорені до нерозголошення.

#історії_нескорених

- Привіт, зайнята?
- Привіт, ні, можу писати. Як ти?
- Мені вперше страшно.
- Хочеш про це поговорити?
- Хочу. Дуже. У нас закінчується зброя, техніка, нове не дають, цих тут до*уя, Сашка вбили.
- Боже милий, Росю! Ти як? Батькам сказала?
- Вір, я вагітна.
- Росю, кидай усе! Немає нічого важливішого!
- Є, Вір. Є тисячі інших дітей, людей. Я без Сашка сама не вирощу. Тож, люба моя, якщо доля - виживемо, а як ні, то й ні.

^****^
- Віро, у нас фосфорний дощ. Оце лежу, дивлюсь на нього, і згадую твої настанови, як закриватись від нього.
- Тобі вони хоч не знадобились?
- Ні, мене командор лишив, сказав токсикозним там немає що робити, спостерігаю здалеку.
- А у мене світлячок в кімнаті. Пересерла, бо подумала про фосфор.
- Гарна ідея. Абстрагуюсь і думатиму, що це мільярди світлячків.

^****^
- Більше не вагітна.
- Русланко, обіймаю. Тобі потрібна підтримка?
- Не знаю. Купи мені особистий кулемет, я їз роз**у сама, і за Саню і за глиста в пузі. Б**ть! Курви! Забрати усіх. А зе папа сьогодні від інсульту помер.
- Рось, мені дуже прикро.
- Та, знаю. Про кулемет не шуткую.
І хлопцям моїм якихось солодощів, бо вони тут мліють без того. Але вже коли буде до нас доступ. Якщо вийдемо звідси. Відкрити / Коментувати

2022-05-30 19:38:14 #історії_нескорених #Попасна
Для мене Попасна, то як окремий вид болю. Знаєте, коли вже здавалось Маріуполь так намуляв, аж кров йде, а тоді тебе зверху б’є Попасна.

Просто кілька слів:
«Ми вийшли з дому в підвал, а за кілька хвилин у двір так прилетіло, що стін не лишилось.»

«Віро, не так страшно коли розривається щось чи десь. Навіть не так страшно, коли прилітає в твій будинок, як страшно чути крик матері, яка шукає після вибуху свою дитину. Вона тоді виє як дикий зранений звір. А ще страшніше, коли замовкає в сльозах, бо знаходить долоньку чи ніжку.»

«Ми сиділи кілька днів в укритті. Працювала авіація та снайпери. Коли ми вийшли, дивитись було вже дуже страшно. Бачила фото Бучі, от оцю картинку варто помножити на 10.»

«Ходили чутки, що і у нас ґвалтують. Але я не зустрілась, на щастя, з таким.
Але від того не легше. Не легше чути, що десь таке було, а потім боятись заплющувати очі.»

«Мене від 2014 року булили, як то тепер модно казати. Булили, бо я говорила українською. На роботі зі мною не говорили, ігнорували. Я продовжувала. Тоді ж я почала вчити англійську, і з мене сміялись, що в моєму віці це не актуально, а я не розуміла, чому 32 роки - це вже вирок.
Сьогодні я маю візу і за кілька днів лечу у штати. Там жінка з нашої діаспори за мене ручається, тож мене впускають. Жінка вступилась тому, що я говорю українською, уявляєте?».

«Ми ніколи не були у безпеці, від початку АТО. Але наш напрямок - це не такий модний, аби про нього писати.» Відкрити / Коментувати

2022-05-23 16:20:11 І переможе - ЛЮБОВ

П.с. : бо біленьке серденько на дупці - то вам не просто так

#поля Відкрити / Коментувати

2022-05-22 22:30:36 Вже писано - переписано, але нехай буде.

#пройти_фільтрацію та #виїхати_через_рф

Отже, зараз в більшості окупованих міст, містечок та сел, аби виїхати потрібно пройти фільтрацію.
Процедура, м’яко кажучи не приємна.
Але хочеш виїхати - треба пробувати.

З досвіду моїх підопічних, що варто, а що ні:
1. До призначеної дати видалити усе провокуюче. Шкода чи ні, але безпека - найважливіше.

2. Ідеально - це скинутий до заводських налаштувань телефон.

3. Усі надважливі номери запам’ятати. Записати «невидимо». Пам’ятаєте, як колись у дитинстві? Ручкою, без пасти, а потім, ща необхідності олівцем затерти - і буде інформація.

4. Усі документи мають бути з вами. Є можливість зробити копії та заховати їх - ідеально. Ні? Ну, значить Ок.

5. Маєте додаток Дія? Прекрасно! Якщо ні, зробіть, і згодом видаліть. Так, якщо ви втрачаєте документи чи у вас їх забирають ви зможете відновити додаток та мати хоч частково відновлені доки.

6. Не сперечайтесь. Не заперечуйте. Погоджуйтесь з їх словами. Пам’ятайте, що саме це може зберегти ваше життя.

7. Ідеально б мати якихось знайомих у рф, знати їх адресу та просити, щоб вони підтвердили, що ви їдете саме до них. Але якщо ні, вас ніхто прямо силою не штовхатиме в потяг ерефії. Поки не штовхали, принаймні.

8. Не брати ніякі гроші, одяг чи ще щось. Ні-за-що!!! Не підписувати жодні документи! Часто вони підкладають доки, що людина погоджується жити на умовній воркуті без права виїзду з рф протягом 2-х років.

9. Приїхавши на рф, пройшовши черговий допит потрібно зрозуміти, куди ви далі: Грузія чи до Балтії: Литва, Латвія, Естонія, поки ще є рейси до Фінляндії.
Тут важливо зазначити, що в Грузію ви можете податись якщо:
- є закордонний/біометричний паспорт;
- є гроші на квиток.
Усі інші країни можуть допомогти з вирішенням якщо верхніх пунктів не має у вашому переліку.
В такому разі мають бути наступні дії:
- звернення в консульство однієї з країн;
- отримання допомоги ( там вам можуть допомогти пепеїхати кордон, якщо документи було втрачено/вилучено);
- виїхати з рф.

У консульстві вам також допоможуть зв’язатись з родиною та визначити хід дій.

Також в рф є волонтери, які допомагають українцям. Вони допомагають бронювати квитки, дають гроші на дорогу, кормлять та дають одяг. Головне - не сплутати їх з оркомашиною…
Раптом би що, я маю вже трьох дівчаток там у містах, куди найчастіше завозять.

10. Після перетину корону нормальної країни ви можете звернутись на гарячу лінію нашого консульства. Особливо не варто зволікати з візитом, якщо документи втрачені або ви не маєте закордонного паспорта.
Там ви можете отримати теж волонтерську допомогу і далі вже вирішувати куди рухатись, по Европі чи в сторону України.

В будь якому випадку, пам’ятайте: життя - найвища цінність, і ви мусите його зберегти усіма правдами та не правдами. Ніщо не вартує більше - аніж ви самі.

Сподіваюсь, що цей допис є корисним
І нехай вже ми невдовзі забудемо ці жахливі слова, які стосуються фвльтації/депортації.

Ваша Віра Відкрити / Коментувати

2022-05-20 20:58:24 - А коли ми переможемо, - мрійливо сказала Поля, - я змушу тебе написати книгу з усіма нашими приколами і історіями. І ми її перекладемо на усі мови світу, хай всі знають, що може зробити патріотеса чи патріотка? Ай, пофіг! Шо може зробити українка яка бореться за свою країну, навіть коли у неї дитя на руках верещить.
- Думаєш то буде треба?
- А як тоді світ дізнається, шо аби я за балакала українською треба було пройти, скільки там вже днів війни?
- 86, здається
- Ну вот. 86 днів війни і два поранення. - рже у слухавку, десь зовсім поруч бахкають.
- А знаєш, так?! І почну цю книгу саме з цієї розмови, про твою грьобагу рашиську мову яка перетворилась у солов’їну після того, як ти, дурне, знову полізло під обстрілами.

Так і живемо. Молюсь, прошу, аби виїжджала, бо там вже дуже лихо, а вона все рже мені у слухавку.

#історії_нескорених #поля Відкрити / Коментувати