Всі ми звісно сильно засуджуємо Емський указ, який фактично забороняв українську мову майже у всіх сферах культурного(і не тільки) життя, але мало хто знає, що його ініціатором був хто? Вірно, щирий українець.
Знайомтесь, Михайло Юзефович. Етнічний українець з Полтавської губернії. Освіту здобув в ліцеї при Московському університеті. Товаришував з Сашком Гарматним, воював на Кавказі де був поранений. Потім вернувся в Київ де став важливлю фігурою в культурному житті столиці. Далі брав участь в роботі Археографічної комісії яка мала на меті довести, що Правобережна Україна споконвіків була російською.
Тобто за політичними та культурними маркерами, пан Юзефович був типовим малоросом. Вважав себе справжнім патріотом Малоросії і вірив, що працює на її благо бо намагається захистити українських селян від польської шляхти та єврейських лихварів. Також був осоновним ініціатором встановлення пам'ятника Богдану Хмельницькому в центрі Києва.
З одного боку він був симпатиком групи київських українофілів, з другого боку він став ключовим учасником розгрому Кирило-Мефодіївського товариства.
З одного боку він не приймав доноси студентів про діяльність цього товариства, з другого боку сам долучився до його розгрому. Але перед тим попередив Костомарова про майбутні обшуки і навіть поміг йому знищити деякі компрометуючі документи.
Хоча він і був причетний до розгрому КМТ, радше вважав їх союзникам в боротьбі проти польських впливів на Правобережній Україні.
Тобто персонаж заїхав на вилку подвійної ментальної пенетрації. З одного боку він українець, з другого імперець.
З одного боку друзі, з другого боку опоненти імперського уряду.
Масла у вогонь протистояння додало також те, що Драгоманов, якого дістала така тупа і не системна поведінка Юзефовича, разом з прибічниками виключили цього малороса з Київського археографічного товариства - центру академічної діяльності в місті.
Що робить цей недоумок?
